UkrKulish - I Corinthians - 13

13:1  Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.

13:2  Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.

13:3  І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).

13:4  Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,

13:5  не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;

13:6  не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;

13:7  все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.

13:8  Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

13:9  Бо від части знаємо і від части пророкуємо.

13:10  Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.

13:11  Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.

13:12  Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.

13:13  Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.