UkrOgienko - I Corinthians - 13

13:1  Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

13:2  І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

13:3  І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

13:4  Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

13:5  не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

13:6  не радіє з неправди, але тішиться правдою,

13:7  усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

13:8  Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

13:9  Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

13:10  коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

13:11  Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

13:12  Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

13:13  А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!