UkrKulish - II Corinthians - 2

2:1  Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.

2:2  Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.

2:3  І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас.

2:4  Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.

2:5  Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас.

2:6  Доволї такому сієї кари від многих.

2:7  Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого.

2:8  Тим же благаю вас, обявіть любов до него.

2:9  На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.

2:10  Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,

2:11  щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.

2:12  Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі,

2:13  не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.

2:14  Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.

2:15  Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:

2:16  одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить?

2:17  Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.