UkrKulish - II Corinthians - 11

11:1  Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.

11:2  Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужо-ві, щоб чистою дївою привести перед Христа.

11:3  Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.

11:4  Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.

11:5  Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів.

11:6  Хоч бо я й неук словом, та не розумом; ні, ми знані у всьому між вами.

11:7  Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?

11:8  Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;

11:9  і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.

11:10  (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.

11:11  Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).

11:12  Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

11:13  Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.

11:14  І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.

11:15  Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх.

11:16  Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж ні хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.

11:17  А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певноті похвали.

11:18  Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.

11:19  Радо бо терпите безумних, розумними бувши.

11:20  Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице.

11:21  Робом досади глаголю, так ніби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.

11:22  Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я.

11:23  Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.

11:24  Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.

11:25  Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині;

11:26  у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;

11:27  у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі.

11:28  Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви.

11:29  Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?

11:30  Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.

11:31  Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.

11:32  У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене;

11:33  і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.