UkrOgienko - II Corinthians - 4

4:1  Ось тому́, мавши за милосердям Божим таке служі́ння, ми не тратимо відваги,

4:2  але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом.

4:3  Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, —

4:4  для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий.

4:5  Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса.

4:6  Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій.

4:7  А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас.

4:8  У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач.

4:9  Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.

4:10  Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.

4:11  Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

4:12  Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас.

4:13  Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо,

4:14  знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами.

4:15  Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу.

4:16  Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній.

4:17  Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

4:18  коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме - дочасне, невиди́ме ж - вічне!