UkrOgienko - Job - 17

17:1  Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

17:2  Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

17:3  Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

17:4  Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

17:5  Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

17:6  Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

17:7  З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

17:8  Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

17:9  І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

17:10  Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.

17:11  Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

17:12  вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

17:13  Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.

17:14  До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“

17:15  Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?

17:16  До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“.