UkrOgienko - Job - 16

16:1  А Йов відповів та й сказав:

16:2  „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!

16:3  Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?

16:4  I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,

16:5  уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

16:6  Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?

16:7  Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,

16:8  і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!

16:9  Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...

16:10  Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:

16:11  Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.

16:12  Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

16:13  Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.

16:14  Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.

16:15  Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.

16:16  Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,

16:17  хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

16:18  Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

16:19  бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.

16:20  Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,

16:21  і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —

16:22  бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.