UkrOgienko - Job - 5

5:1  Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

5:2  Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

5:3  Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

5:4  Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

5:5  Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

5:6  Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

5:7  бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

5:8  А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

5:9  Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

5:10  бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

5:11  щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

5:12  Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

5:13  Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

5:14  вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

5:15  І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

5:16  і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

5:17  Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

5:18  Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

5:19  В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

5:20  Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

5:21  Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

5:22  З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

5:23  Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

5:24  І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

5:25  І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

5:26  І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

5:27  Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“