UkrOgienko - James - 1

1:1  Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

1:2  Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

1:3  знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

1:4  А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

1:5  А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

1:6  Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

1:7  Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

1:8  Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

1:9  А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

1:10  а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

1:11  бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

1:12  Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

1:13  Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

1:14  Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

1:15  Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

1:16  Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

1:17  Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

1:18  Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

1:19  Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

1:20  Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

1:21  Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

1:22  Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

1:23  Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

1:24  бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

1:25  А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

1:26  Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

1:27  Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.