UkrKulish - James - 1

1:1  Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.

1:2  Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

1:3  знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

1:4  терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

1:5  Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

1:6  Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.

1:7  Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.

1:8  Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

1:9  Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

1:10  а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

1:11  Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

1:12  Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

1:13  Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.

1:14  Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

1:15  Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

1:16  Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

1:17  Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

1:18  Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

1:19  Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

1:20  Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

1:21  Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

1:22  Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

1:23  Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

1:24  Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

1:25  Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

1:26  Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

1:27  Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.