UkrOgienko - Lamentations - 5

5:1  Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

5:2  наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

5:3  Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

5:4  Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5:5  У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

5:6  До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

5:7  Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

5:8  Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

5:9  Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

5:10  Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

5:11  Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

5:12  Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

5:13  Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

5:14  Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

5:15  втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

5:16  Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

5:17  тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

5:18  через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

5:19  Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

5:20  Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

5:21  Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

5:22  Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?