UkrOgienko - Job - 7

7:1  Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!

7:2  Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

7:3  так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.

7:4  Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.

7:5  Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.

7:6  А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.

7:7  Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

7:8  Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.

7:9  Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,

7:10  не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.

7:11  Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:

7:12  Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?

7:13  Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,

7:14  то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене

7:15  І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.

7:16  Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!

7:17  Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

7:18  Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

7:19  Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?

7:20  Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?

7:21  І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.