UkrKulish - Philippians - 2

2:1  Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,

2:2  то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.

2:3  Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.

2:4  Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.

2:5  Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

2:6  котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

2:7  тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

2:8  і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

2:9  Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,

2:10  щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,

2:11  і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

2:12  Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.

2:13  Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.

2:14  Усе робіть без нарекання і розбирання,

2:15  щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї,

2:16  держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював.

2:17  Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.

2:18  Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.

2:19  Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.

2:20  Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.

2:21  Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.

2:22  Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.

2:23  Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.

2:24  Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.

2:25  Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.

2:26  Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.

2:27  Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.

2:28  Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.

2:29  Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,

2:30  тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.