UkrOgienko - Philippians - 2

2:1  Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

2:2  то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

2:3  Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

2:4  Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

2:5  Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

2:6  Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

2:7  але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

2:8  Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

2:9  Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

2:10  щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

2:11  і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

2:12  Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

2:13  Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

2:14  Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

2:15  щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

2:16  додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

2:17  Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

2:18  Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

2:19  Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

2:20  Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

2:21  Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

2:22  Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

2:23  Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

2:24  Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

2:25  Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

2:26  бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

2:27  Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

2:28  Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

2:29  Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

2:30  бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.