UkrOgienko - Romans - 11

11:1  Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.

11:2  Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

11:3  „Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.

11:4  Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.

11:5  Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.

11:6  А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.

11:7  Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,

11:8  як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.

11:9  А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;

11:10  нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“

11:11  Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.

11:12  А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?

11:13  Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,

11:14  може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.

11:15  Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?

11:16  А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.

11:17  Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,

11:18  то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

11:19  Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.

11:20  Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

11:21  Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!

11:22  Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.

11:23  Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.

11:24  Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?

11:25  Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,

11:26  і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,

11:27  і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“

11:28  Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.

11:29  Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.

11:30  Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,

11:31  так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.

11:32  Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.

11:33  О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!

11:34  „Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

11:35  Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“

11:36  Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амі́нь.