UkrOgienko - Acts - 4

4:1  А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

4:2  обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

4:3  І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4:4  І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

4:5  І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

4:6  і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

4:7  І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

4:8  Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

4:9  Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

4:10  нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

4:11  Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

4:12  І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

4:13  А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

4:14  Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

4:15  І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

4:16  говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

4:17  Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

4:18  І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

4:19  І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

4:20  Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

4:21  А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

4:22  Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

4:23  Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

4:24  Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

4:25  Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

4:26  Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

4:27  Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

4:28  учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

4:29  І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

4:30  коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.

4:31  Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

4:32  А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

4:33  І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

4:34  Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

4:35  та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

4:36  Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

4:37  мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.