UkrOgienko - Psalms - 72

72:1  Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!

72:2  А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

72:3  бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

72:4  бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

72:5  на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

72:6  Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

72:7  вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

72:8  сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

72:9  свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

72:10  Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

72:11  та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

72:12  як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

72:13  Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

72:14  і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

72:15  Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

72:16  І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

72:17  аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

72:18  направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

72:19  Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

72:20  Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

72:21  Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

72:22  а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

72:23  Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

72:24  Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

72:25  Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

72:26  Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

72:27  бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

72:28  А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!