UkrKulish - Acts - 27

27:1  Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти.

27:2  І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.

27:3  А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.

27:4  А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.

27:5  І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські.

27:6  А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него.

27:7  Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона,

27:8  і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.

27:9  Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел,

27:10  кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.

27:11  Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.

27:12  Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм.

27:13  Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.

27:14  Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.

27:15  Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми і носило нас.

27:16  На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна,

27:17  котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.

27:18  А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.

27:19  А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.

27:20  Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.

27:21  Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.

27:22  А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.

27:23  Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,

27:24  глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою.

27:25  Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені.

27:26  Мусимо бо до острова якогось пристати.

27:27  Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;

27:28  і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.

27:29  І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.

27:30  Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу,

27:31  сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.

27:32  Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.

27:33  Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши.

27:34  Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.

27:35  Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти.

27:36  Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу.

27:37  Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ.

27:38  А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.

27:39  Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.

27:40  І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.

27:41  Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.

27:42  Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік.

27:43  Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,

27:44  а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю.