UkrKulish - Acts - 7

7:1  Каже тодї архиєрей: Чи справді се так?

7:2  Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,

7:3  і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.

7:4  Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.

7:5  І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.

7:6  Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.

7:7  А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.

7:8  І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.

7:9  А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,

7:10  і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.

7:11  Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.

7:12  Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.

7:13  А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.

7:14  Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.

7:15  Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,

7:16  і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.

7:17  Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,

7:18  аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа.

7:19  Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.

7:20  Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.

7:21  Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.

7:22  І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.

7:23  Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

7:24  І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.

7:25  Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.

7:26  Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?

7:27  Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?

7:28  Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?

7:29  Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.

7:30  А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.

7:31  Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:

7:32  Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.

7:33  Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.

7:34  Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.

7:35  Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).

7:36  Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років.

7:37  Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.

7:38  Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.

7:39  Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,

7:40  говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним.

7:41  І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.

7:42  Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?

7:43  Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.

7:44  Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.

7:45  Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових.

7:46  Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.

7:47  Соломон же збудував йому храм.

7:48  Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:

7:49  Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?

7:50  Хиба не моя рука зробила се все?

7:51  Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.

7:52  Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.

7:53  Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.

7:54  Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.

7:55  Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога,

7:56  і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.

7:57  Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,

7:58  і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,

7:59  і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.

7:60  Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.