UkrOgienko - Proverbs - 31

31:1  Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:

31:2  „Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?

31:3  Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!

31:4  Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

31:5  щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

31:6  Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:

31:7  він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!

31:8  Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.

31:9  Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.

31:10  Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

31:11  довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

31:12  Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

31:13  Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

31:14  Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

31:15  І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

31:16  Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.

31:17  Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

31:18  Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

31:19  Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

31:20  Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

31:21  Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

31:22  Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

31:23  Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.

31:24  Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.

31:25  Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.

31:26  Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.

31:27  Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.

31:28  Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:

31:29  „Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“

31:30  Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

31:31  Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“