UkrOgienko - Proverbs - 16

16:1  Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.

16:2  Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.

16:3  Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.

16:4  Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.

16:5  Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!

16:6  Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.

16:7  Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.

16:8  Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.

16:9  Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.

16:10  Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.

16:11  Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.

16:12  Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.

16:13  Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

16:14  Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.

16:15  У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.

16:16  Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!

16:17  Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.

16:18  Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.

16:19  Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.

16:20  Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.

16:21  Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.

16:22  Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.

16:23  Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.

16:24  Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.

16:25  Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.

16:26  Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.

16:27  Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.

16:28  Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.

16:29  Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

16:30  Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

16:31  Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.

16:32  Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.

16:33  За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.