UkrOgienko - Proverbs - 1

1:1  При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

1:2  щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,

1:3  щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

1:4  щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

1:5  Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

1:6  щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

1:7  Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

1:8  Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

1:9  вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

1:10  Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

1:11  Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

1:12  живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

1:13  Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

1:14  Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

1:15  сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

1:16  бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

1:17  Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

1:18  то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

1:19  Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

1:20  Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

1:21  на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

1:22  „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

1:23  Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

1:24  Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

1:25  І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

1:26  Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

1:27  Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

1:28  тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

1:29  за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

1:30  не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

1:31  І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

1:32  бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

1:33  А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“