UkrOgienko - Mark - 5

5:1  І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

5:2  І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

5:3  Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

5:4  бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

5:5  І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

5:6  А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

5:7  і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

5:8  Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

5:9  І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

5:10  І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

5:11  Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

5:12  І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

5:13  І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

5:14  А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

5:15  І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

5:16  Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

5:17  І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

5:18  А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

5:19  Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

5:20  І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

5:21  І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

5:22  І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

5:23  і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

5:24  І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

5:25  А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

5:26  що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

5:27  як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

5:28  Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

5:29  І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

5:30  І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

5:31  І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

5:32  А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

5:33  І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

5:34  А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

5:35  Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

5:36  А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

5:37  І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

5:38  І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

5:39  А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

5:40  І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

5:41  І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

5:42  І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

5:43  А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.