UkrOgienko - Job - 39

39:1  Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?

39:2  Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,

39:3  коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?

39:4  Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.

39:5  Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,

39:6  якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?

39:7  Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.

39:8  Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

39:9  Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?

39:10  Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?

39:11  Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?

39:12  Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?

39:13  Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?

39:14  Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,

39:15  і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.

39:16  Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,

39:17  бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

39:18  А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!

39:19  Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?

39:20  Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!

39:21  Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,

39:22  — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,

39:23  хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!

39:24  Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

39:25  При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.

39:26  Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?

39:27  Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?

39:28  На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —

39:29  ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,

39:30  а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.