UkrOgienko - Luke - 12

12:1  Того ча́су, як зібралися десятитисячні на́товпи наро́ду, — аж топтали вони один о́дного, — Він почав промовляти перш до учнів Своїх: „Стережіться ро́зчини фарисейської, що є лицемі́рство!

12:2  Бо немає нічо́го захо́ваного, що не відкриється, ні таємного, що не ви́явиться.

12:3  Тому все, що́ казали ви по́темки, — при світлі почується, що́ ж шептали на вухо в коморах, — на даха́х проповідане бу́де.

12:4  Кажу́ ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!

12:5  Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того́, хто має вла́ду, убивши, укинути в геє́нну. Так, кажу́ вам: Того бійтеся!

12:6  Чи ж не п'ять горобців продають за два гро́ші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.

12:7  Але навіть воло́сся вам на голові порахо́ване все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!

12:8  Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми́ Мене визнає, того визнає й Син Лю́дський перед Ангола́ми Божими.

12:9  Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того відцураються перед ангола́ми Божими.

12:10  І кожному, хто скаже слово на Лю́дського Сина, йому про́ститься; а хто зневажа́тиме Духа Святого, — не про́ститься.

12:11  А коли вас водитимуть до синагог, і до уря́дів, і до влад, — не турбуйтеся, я́к або що́ відповідати чи що́ говорити, —

12:12  Дух бо Святий вас навчи́ть тієї години, що́ потрібно казати!“

12:13  І озвався до Нього один із наро́ду: „Учителю, скажи братові моєму, щоб він спа́дщиною поділився зо мною“.

12:14  А Він відказав йому: „Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“

12:15  І промовив до них: „Глядіть, остерігайтеся всякої заже́рливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його“.

12:16  I Він розповів їм притчу, говорячи: „В одного багача гойно нива вродила була́.

12:17  І міркував він про себе й казав: „Що́ робити, що не маю куди зібрати пло́дів своїх?“

12:18  І сказав: „Оце я зроблю́, — порозва́люю клу́ні свої, і просторні́ші поставлю, і позбираю туди пашню́ свою всю та свій достаток.

12:19  І скажу́ я душі своїй: „Душе́, маєш багато добра, на багато ро́ків скла́деного. Спочивай, їж та пий, і веселися!“

12:20  Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“

12:21  Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога“.

12:22  І промовив Він у́чням Своїм: „Через це кажу вам: Не журіться про життя, — що́ ви будете їсти, і ні про тіло, — у що́ ви зодя́гнетеся.

12:23  Бо більше від ї́жі життя, а тіло від одягу.

12:24  Погляньте на га́йвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!

12:25  Хто ж із вас, коли жу́риться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одно́го?

12:26  Тож коли ви й найменшого не подола́єте, то чого ж ви про інше клопо́четеся?

12:27  Погляньте на ті он ліле́ї, як вони не пряду́ть, ані тчуть. Але́ говорю́ вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!

12:28  І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодя́гне Він вас, маловірні!

12:29  І не шукайте, що́ будете їсти, чи що́ будете пити, і не клопочіться.

12:30  Бо всього цього́ й люди світу оцьо́го шукають, Отець же ваш знає, що того́ вам потрібно.

12:31  Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!

12:32  Не лякайся, черідко мала́, бо сподо́балося Отцю вашому дати вам Царство.

12:33  Продавайте достатки свої та ми́лостиню подавайте. Робіть кали́тки собі не старі́ючі, — неви́черпний скарб той у небі, куди не закрадається зло́дій, і міль де не то́чить.

12:34  Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!

12:35  Нехай підпере́зані будуть вам сте́гна, а світла ручні́ позасвічувані!

12:36  І будьте подібними до людей, що очікують пана свого́, коли ве́рнеться він із весі́лля, щоб, як при́йде й застукає, відчинити негайно йому́.

12:37  Блаженні раби ті, що пан, коли при́йде, то зна́йде, що пильнують вони! Поправді кажу́ вам: підпере́жеться він і їх посадо́вить, і, підійшовши, буде їм послуго́вувати.

12:38  І коли при́йде о другій чи при́йде о третій сторо́жі, та зна́йде так само, — блаженні вони!

12:39  Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й то годині підкра́деться злодій, то він пильнував би, і́ свого б дому не дав підкопати.

12:40  Тому будьте готові і ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!“

12:41  Озвався ж Петро: „Господи, чи до нас кажеш при́тчу оцю, чи до всіх?“

12:42  А Господь відказав: „Хто ж тоді вірний і мудрий домоправи́тель, що пан настано́вить його над своїми челя́дниками, щоб давати харч ви́значену своєчасно?

12:43  Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так!

12:44  Поправді кажу́ вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.

12:45  А коли раб той скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,

12:46  то при́йде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, — і розі́тне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!

12:47  А раб той, що знав волю свого госпо́даря, але не приготува́в, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.

12:48  Хто ж не знав, а вчинив каригі́дне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть.

12:49  Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я пра́гну, щоб він уже запала́в!

12:50  Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те спо́вниться!

12:51  Чи ви ду́маєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але по́діл!

12:52  Віднині бо п'ятеро в домі одно́му поді́лені бу́дуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.

12:53  Стане ба́тько на сина, а син проти батька, мати проти дочки́, а дочка́ проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!“

12:54  Промовив же Він і до наро́ду: „Як побачите хмару, що з за́ходу суне, то кажете за́раз: Зближається дощ“, — і так і буває.

12:55  А коли віє вітер півде́нний, то кажете: „Буде спеко́та“, — і́ буває.

12:56  Лицеміри, — лице неба й землі розпізна́ти ви вмієте, чому ж не розпізна́єте часу цього?

12:57  Чого ж і самі по собі ви не судите, що́ справедливе?

12:58  Бо коли до уря́ду ти йдеш зо своїм супроти́вником, попильнуй з ним зала́годити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.

12:59  Поправді кажу́ тобі: Не ви́йдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього ше́ляга!“