UkrOgienko - Luke - 1

1:1  Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

1:2  як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

1:3  тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

1:4  щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

1:5  За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

1:6  І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

1:7  А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

1:8  І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

1:9  за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

1:10  Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

1:11  І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

1:12  І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

1:13  А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

1:14  І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

1:15  Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

1:16  І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

1:17  І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

1:18  І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

1:19  А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

1:20  І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

1:21  А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

1:22  Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

1:23  І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

1:24  А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

1:25  „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

1:26  А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

1:27  до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

1:28  І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

1:29  Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

1:30  А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

1:31  І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

1:32  Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

1:33  І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

1:34  А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

1:35  І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

1:36  А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

1:37  Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

1:38  А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

1:39  Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

1:40  І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

1:41  Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

1:42  і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

1:43  І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

1:44  Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

1:45  Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

1:46  А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

1:47  і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

1:48  що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

1:49  бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

1:50  і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

1:51  Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

1:52  Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

1:53  удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

1:54  Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

1:55  як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

1:56  І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

1:57  А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

1:58  І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

1:59  І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

1:60  І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

1:61  А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

1:62  І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

1:63  Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

1:64  І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

1:65  І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

1:66  А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

1:67  Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

1:68  „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

1:69  Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

1:70  як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

1:71  що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

1:72  що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

1:73  що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

1:74  щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

1:75  у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

1:76  Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

1:77  щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

1:78  через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

1:79  щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

1:80  А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.