UkrOgienko - Matthew - 27

27:1  А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

27:2  І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

27:3  Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

27:4  та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

27:5  І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

27:6  А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

27:7  А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

27:8  чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

27:9  Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

27:10  і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

27:11  Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

27:12  Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

27:13  Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

27:14  А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

27:15  Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

27:16  Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

27:17  І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

27:18  Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

27:19  Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

27:20  А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

27:21  Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

27:22  Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

27:23  А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

27:24  І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

27:25  А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

27:26  Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27:27  Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

27:28  І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

27:29  І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

27:30  І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

27:31  А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

27:32  А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

27:33  І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

27:34  дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

27:35  А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

27:36  І, посідавши, стерегли́ Його там.

27:37  І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

27:38  Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

27:39  А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

27:40  і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

27:41  Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

27:42  „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

27:43  Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

27:44  Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

27:45  А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

27:46  А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

27:47  Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

27:48  А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

27:49  Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

27:50  А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

27:51  І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

27:52  і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

27:53  а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

27:54  А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

27:55  Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

27:56  Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

27:57  А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

27:58  Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

27:59  І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

27:60  і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

27:61  Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

27:62  А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

27:63  і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

27:64  Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

27:65  Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

27:66  І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.