UkrOgienko - Matthew - 26

26:1  І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

26:2  „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

26:3  Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

26:4  і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

26:5  І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

26:6  Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

26:7  підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

26:8  Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

26:9  Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

26:10  Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

26:11  Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

26:12  Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

26:13  Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

26:14  Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

26:15  і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

26:16  І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

26:17  А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

26:18  А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

26:19  І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

26:20  А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

26:21  І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

26:22  А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

26:23  А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

26:24  Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

26:25  Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

26:26  Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

26:27  А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

26:28  бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

26:29  Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

26:30  А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

26:31  Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

26:32  По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

26:33  А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

26:34  Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

26:35  Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

26:36  Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

26:37  І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

26:38  Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

26:39  І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

26:40  І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

26:41  Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

26:42  Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

26:43  І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

26:44  І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

26:45  Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

26:46  Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

26:47  І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

26:48  А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

26:49  І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

26:50  Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

26:51  А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

26:52  Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

26:53  Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

26:54  Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

26:55  Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

26:56  Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

26:57  А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

26:58  Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

26:59  А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

26:60  і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

26:61  і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

26:62  Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

26:63  Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

26:64  Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

26:65  Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

26:66  Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

26:67  Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

26:68  і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

26:69  А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

26:70  А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

26:71  А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

26:72  І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

26:73  Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

26:74  Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

26:75  І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.