UkrOgienko - Lamentations - 3

3:1  Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

3:2  Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3:3  Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

3:4  Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

3:5  обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

3:6  у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

3:7  Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

3:8  І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

3:9  Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

3:10  Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

3:11  Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

3:12  Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

3:13  пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

3:14  Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

3:15  Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

3:16  І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

3:17  і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

3:18  І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

3:19  Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

3:20  душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

3:21  Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

3:22  Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

3:23  нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

3:24  Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

3:25  Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

3:26  Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

3:27  Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

3:28  нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

3:29  хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

3:30  хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

3:31  Бо Господь не наві́ки ж покине!

3:32  Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

3:33  бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

3:34  Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

3:35  щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

3:36  щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

3:37  Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

3:38  Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

3:39  Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

3:40  Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

3:41  підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

3:42  Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

3:43  закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

3:44  закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

3:45  Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

3:46  наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

3:47  страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

3:48  Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

3:49  Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

3:50  аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

3:51  моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

3:52  Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

3:53  життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

3:54  Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

3:55  Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

3:56  Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

3:57  Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

3:58  За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

3:59  Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

3:60  Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

3:61  Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

3:62  мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

3:63  Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

3:64  Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

3:65  Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

3:66  Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!