UkrKulish - Luke - 1

1:1  Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,

1:2  як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

1:3  то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

1:4  щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

1:5  Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

1:6  Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

1:7  і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

1:8  Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

1:9  то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

1:10  А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

1:11  Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

1:12  І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

1:13  Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

1:14  І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

1:15  Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

1:16  І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

1:17  І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

1:18  І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

1:19  І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

1:20  І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

1:21  І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

1:22  Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

1:23  І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

1:24  Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:

1:25  Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

1:26  Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

1:27  до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

1:28  І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.

1:29  Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.

1:30  І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

1:31  І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

1:32  Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

1:33  і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

1:34  Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

1:35  І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

1:36  І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.

1:37  Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

1:38  Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

1:39  Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

1:40  і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

1:41  І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

1:42  і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

1:43  І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

1:44  Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

1:45  І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

1:46  І рече Мария: Величає душа моя Господа,

1:47  і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

1:48  що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

1:49  бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

1:50  І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

1:51  Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

1:52  поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

1:53  голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

1:54  прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

1:55  (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

1:56  Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

1:57  Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

1:58  І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

1:59  І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

1:60  І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

1:61  І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

1:62  Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

1:63  І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

1:64  Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

1:65  І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

1:66  І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

1:67  І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

1:68  Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,

1:69  і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

1:70  (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

1:71  спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,

1:72  щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

1:73  клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

1:74  та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

1:75  служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.

1:76  А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;

1:77  щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

1:78  по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

1:79  щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

1:80  Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.