UkrOgienko - I Peter

Chapter 1

1:1  Петро, апо́стол Ісуса Христа, захожа́нам Розпоро́шення: По́нту, Гала́тії, Каппадокі́ї, Азії й Віфі́нії, ви́браним

1:2  із передба́чення Бога Отця, посвя́ченням Духа, на покору й окро́плення кров'ю Ісуса Христа: нехай примно́житься вам благодать та мир!

1:3  Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскре́сення з мертвих Ісуса Христа,

1:4  на спа́дщину нетлінну й непорочну та нев'яну́чу, заховану в небі для вас,

1:5  що ви бережені силою Божою через віру на спасі́ння, яке готове з'явитися останнього ча́су.

1:6  Тіштеся з того, засмучені тро́хи тепер, якщо треба, всілякими випробо́вуваннями,

1:7  щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробо́вується, на похвалу́, і честь, і славу при з'я́вленні Ісуса Христа.

1:8  Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимо́вною й славною радістю,

1:9  бо досяга́єте мети́ віри вашої — спасі́ння ду́шам.

1:10  Про це спасі́ння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благода́ть, призначену вам.

1:11  Вони досліджували, на котри́й чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові стражда́ння та славу, що при́йдуть по них.

1:12  Їм відкрито було́, що вони не для себе сами́х, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благові́сників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися анголи.

1:13  Тому́ то, підперезавши сте́гна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благода́ть, що прино́ситься вам в з'я́вленні Ісуса Христа.

1:14  Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливо́стей вашого неві́дання,

1:15  але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім пово́дженні,

1:16  бо написано: „Будьте святі, — Я бо святий“!

1:17  І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху́ провадьте час вашого тимчасового заме́шкання.

1:18  I знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марно́го вашого життя, що передане вам від батьків,

1:19  але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти,

1:20  що призначений був іще перед закла́динами світу, але був з'явлений вам за останнього ча́су.

1:21  Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.

1:22  По́слухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один о́дного,

1:23  бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, — Словом Божим живим та тривалим.

1:24  Бо „кожне тіло — немов та трава, і всяка слава люди́ни — як цвіт трав'яни́й: засохне трава — то й цвіт опаде,

1:25  а Слово Господнє повік пробуває“! А це те Слово, яке звіщене вам у Єва́нгелії.

Chapter 2

2:1  Отож, відкладіть усяку зло́бу, і всякий пі́дступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови,

2:2  і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасі́ння,

2:3  якщо ви спро́бували, що добрий Госпо́дь.

2:4  Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог.

2:5  І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб прино́сити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.

2:6  Бо стоїть у Писа́нні: „Ось кладу́ Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоро́млений“!

2:7  Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує — „камінь, що його занедба́ли були будівничі, той наріжним став каменем“,

2:8  і „камінь спотика́ння, і скеля спокуси“, — і об нього вони спотика́ються, не вірячи слову, на що й призначені були.

2:9  Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,

2:10  колись „ненаро́д,“ а тепер наро́д Божий, колись „непомилувані,“ а тепер ви помилувані!

2:11  Благаю вас, любі, як прихо́дьків та подорожніх, щоб ви зде́ржувались від тілесних пожадли́востей, що воюють проти душі.

2:12  Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що́ вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, сла́вили Бога в день відві́дання.

2:13  Отож, коріться кожному лю́дському творі́нню ради Господа, — чи то цареві, як найвищому,

2:14  чи то володарям, як від нього по́сланим для кара́ння злочинців та для похвали́ доброчинців.

2:15  Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували не́уцтво нерозумних людей, —

2:16  як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.

2:17  Шануйте всіх, бра́тство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

2:18  Раби, — коріться панам із повним стра́хом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

2:19  Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, те́рпить недолю, непоправді страждаючи.

2:20  Бо яка похвала́, коли те́рпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з му́кою те́рпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

2:21  Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залиши́в нам при́клада, щоб пішли ми сліда́ми Його.

2:22  „Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його пі́дступу!“

2:23  Коли був лихосло́влений, Він не лихословив взає́мно, а коли Він страждав, не погро́жував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

2:24  Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його „ранами ви вздоро́вилися“.

2:25  Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

Chapter 3

3:1  Так само дружи́ни, — корі́ться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не ко́риться слову, були приєднані без слова пово́дженням дружи́н,

3:2  як побачать ваше пово́дження чисте в страху́.

3:3  А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — запліта́ння волосся та наві́шання золота або вбира́ння одеж,

3:4  але захо́вана люди́на серця в нетлінні ла́гідного й мовчазно́го духа, що дорогоцінне перед Богом.

3:5  Бо так само колись прикраша́ли себе й святі ті жінки́, що клали надію на Бога й кори́лись своїм чоловікам.

3:6  Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви — її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жа́дного стра́ху.

3:7  Чоловіки, — так само живіть ра́зом із дружи́нами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоє́миці благода́ті життя, щоб не спинялися ваші моли́тви.

3:8  Наре́шті ж, будьте всі одноду́мні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.

3:9  Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, — благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкува́ли благослове́ння.

3:10  „Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика́ від лихого та у́ста свої від гово́рення пі́дступу.

3:11  Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!

3:12  Бо очі Господні — до праведних, а ву́ха Його — до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!“

3:13  І хто заподі́є вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?

3:14  А коли ви за праведність і страждаєте, то ви блаженні! „А їхнього стра́ху не бійтеся, і не тривожтеся!“

3:15  А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і за́вжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із ла́гідністю та зо стра́хом.

3:16  Майте добре сумління, щоб тим, за що́ вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихосло́вники вашого пово́дження в Христі.

3:17  Бо ліпше страждати за добрі діла, — коли хоче того Божа воля, — аніж за лихі.

3:18  Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб приве́сти нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч уме́ртвлений тілом, але Духом ожи́влений,

3:19  Яким Він і ду́хам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав;

3:20  вони колись непокі́рливі були́, як їх Боже довготерпіння чекало за Но́євих днів, коли будувався ковче́г, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.

3:21  Того образ, хрищення — не тілесної нечистости позбуття́, але обі́тниця Богові доброго сумління, — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа,

3:22  що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися анголи, влади та сили.

Chapter 4

4:1  Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити,

4:2  щоб решту ча́су в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі.

4:3  Бо до́сить минулого ча́су, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у пияцтві, у гу́лянках, у пия́тиках, у беззако́нних ідолослужбах.

4:4  Вони з того дивуються, що ви ра́зом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають.

4:5  Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих!

4:6  Бо на те й мертвим зві́щувано Єва́нгелію, щоб вони прийняли́ суд по-лю́дському тілом, але жили́ по-Бо́жому духом.

4:7  Кінець же всьому набли́зився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!

4:8  Найперше майте щиру любов один до о́дного, бо любов покриває багато гріхів!

4:9  Будьте гостинні один до о́дного без не́хоті!

4:10  Служіть один о́дному, кожен тим даром, якого отримав, як доморя́дники всілякої Божої благода́ті.

4:11  Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та вла́да на віки вічні, амі́нь.

4:12  Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробо́вування, немов би чужому випа́дку для вас.

4:13  Але через те, що берете ви участь у Христових стражда́ннях, то тіштеся, щоб і в з'я́вленні слави Його раділи ви й звеселялись.

4:14  Коли ж вас ганьбля́ть за Христове Ім'я́, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий.

4:15  Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохо́бник,

4:16  а коли — як християни́н, то нехай не соро́миться він, але хай прославляє Бога за те.

4:17  Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Єва́нгелії?

4:18  А коли „праведний ле́две спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись?“

4:19  Тому й ті, хто з Божої волі страждає, нехай душі свої віддадуть в доброчинстві Йому, як Створителю вірному.

Chapter 5

5:1  Тож благаю між вами пресві́терів, співпресві́тер та свідок Христових стражда́нь, співучасник слави, що повинна з'явитись:

5:2  пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,

5:3  не пануйте над спа́дком Божим, але будьте для стада за взір.

5:4  А коли Архипа́стир з'я́виться, то одержите ви нев'яну́чого вінка́ слави.

5:5  Також молоді, — коріться ста́ршим! А всі майте покору один до о́дного, бо „Бог проти́виться гордим, а смиренним дає благода́ть!“

5:6  Тож покоріться під міцну́ Божу руку, щоб Він вас Свого ча́су пови́щив.

5:7  Покладіть на Нього всю вашу журбу́, бо Він опікується вами!

5:8  Будьте твере́зі, пильнуйте! Ваш супроти́вник — диявол — ходить, ричучи́, як лев, що шукає пожерти кого́.

5:9  Противтесь йому́, тверді в вірі, знавши, що ті самі му́ки трапляються й вашому братству по світу.

5:10  А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удоскона́лить вас, хто трохи поте́рпів, хай упе́внить, зміцни́ть, уґрунтує.

5:11  Йому слава та вла́да на вічні віки, амі́нь.

5:12  Я коротко вам написав через Силуя́на, як гада́ю — вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благода́ть правдива, що ви в ній стоїте́.

5:13  Вітає вас ра́зом ви́брана Церква в Вавилоні, і Ма́рко, мій син.

5:14  Вітайте один о́дного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.