UkrOgienko - James

Chapter 1

1:1  Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

1:2  Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

1:3  знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

1:4  А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

1:5  А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

1:6  Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

1:7  Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

1:8  Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

1:9  А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

1:10  а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

1:11  бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

1:12  Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

1:13  Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

1:14  Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

1:15  Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

1:16  Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

1:17  Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

1:18  Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

1:19  Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

1:20  Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

1:21  Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

1:22  Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

1:23  Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

1:24  бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

1:25  А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

1:26  Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

1:27  Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

Chapter 2

2:1  Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.

2:2  Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́,

2:3  і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут,“ а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“,

2:4  то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями?

2:5  Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?

2:6  А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?

2:7  Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь?

2:8  Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре.

2:9  Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці.

2:10  Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає.

2:11  Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну.

2:12  Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі.

2:13  Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.

2:14  Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?

2:15  Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму,

2:16  а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе?

2:17  Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі!

2:18  Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“.

2:19  Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять.

2:20  Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва?

2:21  Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака?

2:22  Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл?

2:23  І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“.

2:24  Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?

2:25  Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила?

2:26  Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!

Chapter 3

3:1  Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший о́суд при́ймемо.

3:2  Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло.

3:3  От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

3:4  От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий.

3:5  Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

3:6  І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

3:7  Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською,

3:8  та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної!

3:9  Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

3:10  Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́!

3:11  Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́?

3:12  Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́.

3:13  Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла́ свої в ла́гідній мудрості добрим поводженням!

3:14  Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, —

3:15  це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська.

3:16  Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ!

3:17  А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава.

3:18  А плід праведности сіється творцями миру.

Chapter 4

4:1  Звідки ві́йни та свари між вами? Чи не звідси, — від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?

4:2  Бажаєте ви — та й не маєте, убиваєте й за́здрите — та досягнути не можете, сва́ритеся та воюєте — та не маєте, бо не проха́єте,

4:3  прохаєте — та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розко́ші свої.

4:4  Перелю́бники та перелю́бниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові при́ятелем, той ворогом Божим стається.

4:5  Чи ви ду́маєте, що даремно Писа́ння говорить: „Жада́є аж до за́здрости Дух, що в нас пробуває“?

4:6  Та ще більшу благода́ть дає, через що й промовляє: „Бог противиться гордим, а смиренним дає благода́ть“.

4:7  Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, — то й утече він від вас.

4:8  Набли́зьтесь до Бога, то й Бог набли́зиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!

4:9  Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!

4:10  У покорі́ться перед Господнім лицем, — і Він вас підійме!

4:11  Не обмовляйте, брати, один о́дного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Зако́на обмовляє та судить Зако́на. А коли ти Зако́на осуджуєш, то ти не викона́вець Закона, але суддя.

4:12  Один Законода́вець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?

4:13  А ну тепер ви, що говорите: „Сьогодні чи взавтра ми пі́дем у те чи те місто, і там рік проживе́мо, та бу́демо торгувати й заробляти“,

4:14  ви, що не відаєте, що́ трапиться взавтра, — яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'явля́ється, а потім зникає!

4:15  Замість того, щоб вам говорити: „Як схоче Госпо́дь та бу́демо живі, то зробимо це або те“.

4:16  А тепер ви хва́литеся в своїх го́рдощах, — лиха́ всяка подібна хвальба́!

4:17  Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, — той має гріх!

Chapter 5

5:1  А ну ж тепер ви, багачі́, — плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:

5:2  ваше багатство згнило, а ваші вбрання́ міль поїла!

5:3  Золото ваше та срі́бло поіржа́віло, а їхня іржа буде сві́дчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!

5:4  Ось голосить заплата, що ви затримали в робі́тників, які жали на ваших полях, — і голосі́ння женці́в досягли́ вух Господа Савао́та!

5:5  Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої ви́годували, немов би на день зако́лення.

5:6  Ви Праведного засудили й убили, — Він вам не проти́вився!

5:7  Отож, браття, довготерпіть аж до при́ходу Господа! Ось чекає рільни́к дорогоцінного пло́ду землі, довготе́рпить за нього, аж поки оде́ржить дощ ранній та пізній.

5:8  Довготерпі́ть же й ви, зміцніть серця ваші, бо набли́зився при́хід Господній!

5:9  Не нарікайте один на о́дного, браття, щоб вас не засу́джено, — он Суддя стоїть перед дверима!

5:10  Візьміть, браття, пророків за при́клад стражда́ння та довготерпі́ння, — вони промовляли Господнім Ім'я́м!

5:11  Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йо́вове терпі́ння та бачили Господній кінець його́, що „ве́льми Господь милости́вий та щедрий“.

5:12  А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: „Так, так“ та „Ні, ні“, щоб не впасти вам в о́суд.

5:13  Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми́!

5:14  Чи хворі́є хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намасти́вши його оливою в Господнє Ім'я́,

5:15  і молитва віри вздоро́вить недужого, і Господь його піді́йме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.

5:16  Отже, признава́йтесь один перед о́дним у своїх про́гріхах, і моліться один за о́дного, щоб вам уздоро́витись. Бо дуже могутня ре́вна молитва праведного!

5:17  Ілля́ був люди́на, подібна до нас при́страстями, і він помолився молитвою, щоб дощу́ не було́, — і дощу не було́ на землі аж три роки й шість місяців...

5:18  І він знов помолився, — і дощу́ дало́ небо, а земля вродила свій плід!

5:19  Бра́ття мої, — коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне,

5:20  хай знає, що той, хто грішника навернув від його блу́дної дороги, той душу його спасає від смерти та бе́зліч гріхів покриває!