UkrKulish - Galatians

Chapter 1

1:1  Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

1:2  і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:

1:3  Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа,

1:4  що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,

1:5  котрому слава на віки вічні. Амінь.

1:6  Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.

1:7  Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.

1:8  Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.

1:9  Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

1:10  Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.

1:11  Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.

1:12  Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.

1:13  Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,

1:14  і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

1:15  Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,

1:16  відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,

1:17  анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

1:18  Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.

1:19  Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

1:20  Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.

1:21  Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,

1:22  був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,

1:23  а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував,

1:24  і прославляли у мені Бога.

Chapter 2

2:1  Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.

2:2  А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.

2:3  Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.

2:4  А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,

2:5  ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас

2:6  Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.

2:7  Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:

2:8  (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)

2:9  і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;

2:10  тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.

2:11  Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.

2:12  Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.

2:13  Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.

2:14  Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ?

2:15  Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;

2:16  та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.

2:17  Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!

2:18  Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.

2:19  Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.

2:20  Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

2:21  Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.

Chapter 3

3:1  Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правді, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, рознятий між вами?

3:2  Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

3:3  Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?

3:4  Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!

3:5  Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?

3:6  Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.

3:7  Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.

3:8  І писаннє знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.

3:9  Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.

3:10  Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те.

3:11  А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.

3:12  Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.

3:13  Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

3:14  щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру.

3:15  Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидав, анї додає до него.

3:16  Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.

3:17  Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє.

3:18  Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.

3:19  Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїннє, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.

3:20  Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.

3:21  То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.

3:22  Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

3:23  Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.

3:24  Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись.

3:25  Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

3:26  Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.

3:27  Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

3:28  Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

3:29  Коди ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники.

Chapter 4

4:1  Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього,

4:2  а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

4:3  Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта.

4:4  Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

4:5  щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

4:6  А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!

4:7  Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

4:8  Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами.

4:9  Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

4:10  Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.

4:11  Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.

4:12  Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили.

4:13  Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.

4:14  І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.

4:15  Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.

4:16  То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?

4:17  Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.

4:18  Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.

4:19  Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас,

4:20  хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій , бо я в непевности про вас.

4:21  Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ?

4:22  Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.

4:23  Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї.

4:24  Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.

4:25  Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми.

4:26  А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.

4:27  Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.

4:28  Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.

4:29  Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

4:30  Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної.

4:31  Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.

Chapter 5

5:1  У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.

5:2  Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нічого не поможе.

5:3  Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, .що винен увесь закон чинити.

5:4  Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.

5:5  Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.

5:6  Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а віра, любовю сильна.

5:7  Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правді?

5:8  Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас.

5:9  Трошки квасу все місиво квасить.

5:10  Покладаюсь на вас у Господі, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був.

5:11  Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста.

5:12  Ой коли б відсічено тих, що колотять вами!

5:13  Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.

5:14  Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого.

5:15  Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного.

5:16  Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте.

5:17  Бо тіло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили.

5:18  Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.

5:19  Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,

5:20  ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї,

5:21  зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.

5:22  А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра,

5:23  тихість, вдержливість. На таких нема закону.

5:24  А которі Христові, ті розняли тіло з страстьми і хотїннєм.

5:25  Коли духом живемо, духом і ходімо.

5:26  Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.

Chapter 6

6:1  Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що,б і тобі не бути спокушеним.

6:2  Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів.

6:3  Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.

6:4  Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тоді хвалу в собі мати ме, а не в иншому.

6:5  Кожен бо свій тягар нести ме.

6:6  Нехай же ділить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго.

6:7  Не обманюйте себе: 3 Бога насьміятись не можна, що бо чоловік сїе, те й жати ме.

6:8  Бо хто сїе тілу своєму, од тіла жати ме зотлїннє; а хто сїе духу, од. духа пожне життє вічне.

6:9  Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи.

6:10  Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всім, а найбільш товаришам по вірі,

6:11  Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою.

6:12  Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути.

6:13  Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.

6:14  Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені сьвіт розпято, а я сьвітові.

6:15  У Христї бо Ісусї нї обрізаннє нічого не важе, нї необрізаннє, а нове створіннє.

6:16  І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому.

6:17  На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу.

6:18  Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь.