UkrOgienko - Galatians

Chapter 1

1:1  Апо́стол Павло́, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але́ від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

1:2  і присутня зо мною вся браття, до Церко́в галаті́йських:

1:3  благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

1:4  що за наші гріхи дав Само́го Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, —

1:5  Йому слава на віки́ вічні, амі́нь!

1:6  Дивуюся я, що ви так скоро відхи́люєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Єва́нгелю,

1:7  що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Єва́нгелію.

1:8  Але якби й ми або а́нгол із неба зачав благовісти́ти вам не те, що ми вам благовісти́ли, — нехай буде прокля́тий!

1:9  Як ми перше казали, і тепер знов кажу́: коли хто вам не те благовісти́ть, що ви прийняли́, — нехай буде прокля́тий!

1:10  Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим.

1:11  Звіщаю ж вам, браття, що Єва́нгелія, яку я благовісти́в, — вона не від людей.

1:12  Бо я не прийняв, ні навчився її від люди́ни, але об'явленням Ісуса Христа.

1:13  Чули бо ви про моє поступо́вання перше в юдействі, що Божу Церкву жорсто́ко я переслідував та руйнував її.

1:14  І я перевищував в юдействі багатьох своїх рове́сників роду мого, бувши запе́клим прихильником моїх отці́вських переда́нь.

1:15  Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав

1:16  виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, — я не радився зараз із тілом та кров'ю,

1:17  і не відправився в Єрусалим до апо́столів, що передо мною були, а пішов я в Ара́бію, і зно́ву вернувся в Дама́ск.

1:18  По трьох ро́ках пото́му пішов я в Єрусалим побачити Ки́фу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.

1:19  А іншого з апо́столів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

1:20  А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю!

1:21  Пото́му пішов я до си́рських та кілікі́йських країн.

1:22  Церква́м же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, -

1:23  тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовісти́ть тепер віру, що колись руйнував був її.

1:24  І сла́вили Бога вони через мене!

Chapter 2

2:1  Пото́му, по чотирнадцяти́ роках, я зно́ву ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

2:2  А пішов я за об'явленням. І подав їм Єва́нгелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма́ змагаюся я чи змагався.

2:3  Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрі́зання змушений.

2:4  А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підгляда́ти нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас понево́лити,

2:5  то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддали́ся були, щоб тривала в вас правда Єва́нгелії.

2:6  Що ж до тих, що за що́сь уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чо́му різниці для мене нема, — не дивиться Бог на осо́бу люди́ни! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали́,

2:7  але навпаки́, — побачивши, що мені припору́чена Єва́нгелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, -

2:8  бо Той, хто помагав Петрові в апо́стольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, -

2:9  і, пізнавши ту благода́ть, що да́на мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпа́ми вважаються, подали мені та Варна́ві прави́ці спільно́ти, щоб ми для поган працювали, вони ж — для обрізаних,

2:10  тільки щоб ми пам'ята́ли про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

2:11  Коли ж Ки́фа прийшов був до Антіохі́ї, то відкрито я виступив супроти нього, — заслуго́вував бо він на о́суд.

2:12  Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули́, став ховатися та відлучатися, боячи́ся обрі́заних.

2:13  А з ним лицемі́рили й інші юдеї, так що навіть Варна́ва пристав був до їхнього лицемірства.

2:14  А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за єва́нгельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: „Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то на́що поган ти примушуєш жити по-юдейському“?

2:15  Ми юдеї природою, а не грішники з поган...

2:16  А коли ми дізнались, що люди́на не може бути виправдана ділами Зако́ну, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Зако́ну. Бо жодна люди́на ділами Зако́ну не буде випра́вдана!

2:17  Коли ж, шукаючи виправда́ння в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!

2:18  Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю́ злочинцем.

2:19  Бо Зако́ном я вмер для Зако́ну, щоб жити для Бога. Я розп'я́тий з Христом.

2:20  І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Само́го Себе.

2:21  Божої благода́ті я не відкидаю. Бо коли набувається праведність Зако́ном, то Христос нада́рмо умер!

Chapter 3

3:1  О, ви нерозумні гала́ти! Хто вас звів не кори́тися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакре́слений був, як ніби між вами розп'я́тий?

3:2  Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли́ Духа ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?

3:3  Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите́ тепер тілом?

3:4  Чи ви так багато терпіли нада́рмо? Коли б тільки надармо!

3:5  Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, — чи чинить ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?

3:6  Так як Авраа́м „був увірував в Бога, — і це залічено за праведність йому“.

3:7  Тож знайте, що ті, хто від віри, — то сини Авраа́мові.

3:8  І Писа́ння, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовісти́ло Авраамові: „Благосло́вляться в тобі всі наро́ди!“

3:9  Тому́ ті, хто від віри, бу́дуть поблагосло́влені з вірним Авраамом.

3:10  А всі ті, хто на діла Зако́ну покладається, — вони під прокля́ттям. Бо написано:, Прокля́тий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Зако́ну, щоб чинити оте!“

3:11  А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“.

3:12  А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“.

3:13  Христос відкупив нас від прокля́ття Зако́ну, ставши прокля́ттям за нас, бо написано: „Прокля́тий усякий, хто ви́сить на дереві“,

3:14  щоб Авраамове благослове́ння в Ісусі Христі поши́рилося на поган, щоб обі́тницю Духа прийняти нам вірою.

3:15  Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.

3:16  А обі́тниці да́ні були Авраамові й насінню його. Не говориться: „і насінням“, як про багатьох, але як про одно́го: „і Насінню твоєму“, яке є Христос.

3:17  А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував.

3:18  Бо коли від Зако́ну спадщина, то вже не з обі́тниці; Авраамові ж Бог дарував із обі́тниці.

3:19  Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника.

3:20  Але посере́дник не є для одно́го, Бог же один.

3:21  Отож, чи ж Зако́н проти Божих обі́тниць? Зо́всім ні! Якби бо був да́ний Зако́н, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Зако́ну!

3:22  Та все зачинило Писа́ння під гріх, щоб віруючим була да́на обі́тниця з віри в Ісуса Христа.

3:23  Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись.

3:24  Тому то Зако́н вихо́вником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.

3:25  А як віра прийшла, то вже ми не під вихо́вником.

3:26  Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!

3:27  Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягну́лися!

3:28  Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!

3:29  А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці.

Chapter 4

4:1  Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,

4:2  але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.

4:3  Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.

4:4  Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,

4:5  щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.

4:6  А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“

4:7  Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.

4:8  Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.

4:9  А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?

4:10  Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.

4:11  Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?..

4:12  Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!

4:13  І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,

4:14  ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!

4:15  Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!

4:16  Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?

4:17  Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.

4:18  То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.

4:19  Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!

4:20  Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.

4:21  Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?

4:22  Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.

4:23  Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.

4:24  Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.

4:25  Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.

4:26  А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!

4:27  Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“

4:28  А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!

4:29  Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.

4:30  Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.

4:31  Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!

Chapter 5

5:1  Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся зно́ву в ярмо ра́бства!

5:2  Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної ко́ристи від Христа.

5:3  І свідкую я зно́ву всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він ви́конати ввесь Зако́н.

5:4  Ви, що Зако́ном виправдуєтесь, — полишилися без Христа, відпали від благодаті!

5:5  Бо ми в Дусі з віри чекаємо надії пра́ведности.

5:6  Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрі́зання, ані необрі́зання, — але віра, що чинна любов'ю.

5:7  Бігли ви добре. Хто заборонив вам кори́тися правді?

5:8  Таке переко́нання не від Того, Хто вас покликав.

5:9  Трохи ро́зчини квасить усе тісто!

5:10  Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого ду́мати не будете ви. А хто вас непоко́їть, осуджений буде, хоч би він хто був!

5:11  Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрі́зання ще проповідую? Тоді споку́са хреста в ніщо оберта́ється!

5:12  О, коли б були навіть відсі́чені ті, хто підбурює вас!

5:13  Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала при́водом догоджати тілу, а любов'ю служи́ти один о́дному!

5:14  Бо ввесь Зако́н в однім слові місти́ться: „Люби свого ближнього, як само́го себе!“

5:15  Коли ж ви гризете́ та їсте один о́дного, то глядіть, щоб не знищили ви один о́дного!

5:16  І кажу́: ходіть у Дусі, — і не вчи́ните пожадливости тіла,

5:17  бо тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один о́дному, щоб ви чинили не те, чого хочете.

5:18  Коли ж Дух вас провадить, то ви не під Зако́ном.

5:19  Учинки тіла явні, то є: пере́люб, нечистість, розпу́ста,

5:20  ідолослу́ження, ча́ри, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,

5:21  за́видки, п'я́нство, гу́лянки й подібне до цього. Я про це попере́джую вас, як і попереджа́в був, що хто чинить таке, не вспадку́ють вони Царства Божого!

5:22  А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, ла́гідність, до́брість, вірність,

5:23  тихість, здержливість: — Зако́ну нема на таких!

5:24  А ті, що Христові Ісусові, розп'яли́ вони тіло з пожадли́востями та з по́хотями.

5:25  Коли Духом живемо, то й Духом ході́мо!

5:26  Не будьмо чванли́ві, не дражнімо один о́дного, не зави́дуймо один о́дному!

Chapter 6

6:1  Браття, як люди́на й упаде́ в якій про́гріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом ла́гідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!

6:2  Носіть тягарі́ один о́дного, і так виконаєте зако́на Христового.

6:3  Коли бо хто ду́має, що він що́сь, бувши ніщо́, сам себе той обманює.

6:4  Нехай кожен досліджує ді́ло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу́, а не в іншому!

6:5  Бо кожен не́стиме свій власний тяга́р!

6:6  А хто сло́ва навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.

6:7  Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що тільки люди́на посіє, те саме й пожне!

6:8  Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для Духа, той від Духа пожне життя вічне.

6:9  А роблячи добре, не зну́джуймося, бо ча́су свого пожнемо́, коли не ослабнемо.

6:10  Тож тому́, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!

6:11  Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!

6:12  Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового.

6:13  Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Зако́на, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.

6:14  А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'я́тий світ для мене, а я для світу.

6:15  Бо сили немає ані обрі́зання, ані необрізання, а створі́ння нове́.

6:16  А всі ті, хто пі́де за цим пра́вилом, — мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!

6:17  Зре́штою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу́ я Ісусові рани на тілі своїм!

6:18  Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амі́нь.