UkrKulish - II Corinthians

Chapter 1

1:1  Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї:

1:2  Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

1:3  Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,

1:4  що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога.

1:5  Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.

1:6  Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення.

1:7  І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.

1:8  Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити.

1:9  Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,

1:10  котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,

1:11  за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.

1:12  Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.

1:13  Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,

1:14  як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.

1:15  І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,

1:16  а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.

1:17  Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї.

1:18  Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".

1:19  Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".

1:20  Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.

1:21  Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,

1:22  Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

1:23  Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.

1:24  Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

Chapter 2

2:1  Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.

2:2  Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.

2:3  І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас.

2:4  Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.

2:5  Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас.

2:6  Доволї такому сієї кари від многих.

2:7  Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого.

2:8  Тим же благаю вас, обявіть любов до него.

2:9  На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.

2:10  Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,

2:11  щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.

2:12  Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі,

2:13  не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.

2:14  Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.

2:15  Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:

2:16  одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить?

2:17  Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.

Chapter 3

3:1  Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).

3:2  Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.

3:3  (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.

3:4  Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,

3:5  бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,

3:6  котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.

3:7  Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,

3:8  як же не більше служеннє духа буде в славі?

3:9  Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?

3:10  Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.

3:11  Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.

3:12  Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,

3:13  а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.

3:14  Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.

3:15  Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.

3:16  Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.

3:17  Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.

3:18  Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.

Chapter 4

4:1  Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо,

4:2  а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом.

4:3  Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть закрите,

4:4  в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.

4:5  Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.

4:6  Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

4:7  Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.

4:8  У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряемо надїї,

4:9  гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;

4:10  всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся,

4:11  Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.

4:12  Тим же оце смерть в нас орудує, а жнтте в вас.

4:13  Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,

4:14  знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.

4:15  Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась вга славу Божу.

4:16  Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млЇє, та нутряний обновляєть ся день у день.

4:17  Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,

4:18  нам, що не дивимось на вйдоме, а на невидоме; що бо вйдоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.

Chapter 5

5:1  Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.

5:2  Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,

5:3  коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись.

5:4  Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.

5:5  На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.

5:6  Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:

5:7  (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)

5:8  Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.

5:9  Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.

5:10  Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

5:11  Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.

5:12  Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.

5:13  Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), вам.

5:14  Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли;

5:15  і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.

5:16  Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.

5:17  Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.

5:18  Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.

5:19  яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.

5:20  Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.

5:21  Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

Chapter 6

6:1  Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

6:2  (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)

6:3  Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,

6:4  а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,

6:5  в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,

6:6  в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,

6:7  в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,

6:8  славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;

6:9  яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;

6:10  яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.

6:11  Уста наші відкрились до вас, Коринтяне,- серця, наші розпросторились.

6:12  Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.

6:13  Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.

6:14  Не ходіть у жадному ярмі з невірними , яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?

6:15  Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?

6:16  І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.

6:17  Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,

6:18  і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.

Chapter 7

7:1  Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.

7:2  Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нікого не зопсували, нї з кого не здирали.

7:3  Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.

7:4  Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.

7:5  Бо, й як прийшли ми в Македонию, ніякого впокою не мало тіло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи.

7:6  Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим,

7:7  не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утішив ся про вас, оповідуючи даше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихільність до мене, так що я вельми зрадував ся.

7:8  Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.

7:9  Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє, засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.

7:10  Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить, смуток же сьвіта сього смерть робить.

7:11  Ось бо се саме, що покували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому доказали ви, що чисті в сьому дїлї.

7:12  А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.

7:13  Того ж то втішились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усіх вас.

7:14  Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе і по правді говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.

7:15  Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.

7:16  Радуюсь оце, що у всьому можу ввіритись вам.

Chapter 8

8:1  Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським,

8:2  що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх.

8:3  Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні.

8:4  З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спілність) в служенню сьвятим.

8:5  І не, яко ж ми надіялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою;

8:6  тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю.

8:7  А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували.

8:8  Не повеліваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щирості вашої любови.

8:9  Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.

8:10  І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотіти перш почали від торішнього літа.

8:11  Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї.

8:12  Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав.

8:13  (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї:

8:14  в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота,

8:15  яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку.

8:16  Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу.

8:17  Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнішим своєю охотою, вийшов до вас.

8:18  Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всіх церквах.

8:19  Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу,

8:20  остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сім, котрим ми служимо,

8:21  промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми.

8:22  Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїший, у великій надїї на вас.

8:23  Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова.

8:24  Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков.

Chapter 9

9:1  Про служеннє ж сьвятим злишнє мені писати вам:

9:2  бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих.

9:3  Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові,

9:4  щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби.

9:5  Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство.

9:6  Оце ж: хто сїе скупо, скупо й жати ме; а хто сїе в дарах, в дарах і жати ме.

9:7  Кожен (давай), яко ж постановляє в серці, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.

9:8  Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом,

9:9  (яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробував по вік.

9:10  Хто ж дає насіннє сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насіннє ваше і зростить засїви праведности вашої),

9:11  щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу.

9:12  Бо порядкуваннє служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткує многими подяками Богові.

9:13  Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усіма,

9:14  і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас.

9:15  Дяка ж Богові за невимовний дар Його.

Chapter 10

10:1  Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;

10:2  благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.

10:3  Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:

10:4  (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)

10:5  руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,

10:6  і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.

10:7  Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, Що, як він Христів, так і ми Христові.

10:8  Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б

10:9  (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -

10:10  бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -

10:11  такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).

10:12  Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.

10:13  Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, міру, щоб досягти і до вас.

10:14  Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістом Христовим.

10:15  Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мі рилу нашому надто,

10:16  щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.

10:17  Хто ж хвалить ся, нехай у Господі хвалить ся.

10:18  Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.

Chapter 11

11:1  Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.

11:2  Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужо-ві, щоб чистою дївою привести перед Христа.

11:3  Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.

11:4  Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.

11:5  Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів.

11:6  Хоч бо я й неук словом, та не розумом; ні, ми знані у всьому між вами.

11:7  Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?

11:8  Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;

11:9  і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.

11:10  (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.

11:11  Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).

11:12  Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

11:13  Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.

11:14  І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.

11:15  Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх.

11:16  Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж ні хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.

11:17  А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певноті похвали.

11:18  Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.

11:19  Радо бо терпите безумних, розумними бувши.

11:20  Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице.

11:21  Робом досади глаголю, так ніби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.

11:22  Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я.

11:23  Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.

11:24  Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.

11:25  Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині;

11:26  у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;

11:27  у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі.

11:28  Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви.

11:29  Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?

11:30  Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.

11:31  Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.

11:32  У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене;

11:33  і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.

Chapter 12

12:1  Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього.

12:2  Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.

12:3  І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),

12:4  що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.

12:5  Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми.

12:6  Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене;

12:7  І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.

12:8  Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.

12:9  Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.

12:10  Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний.

12:11  Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо.

12:12  Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.

12:13  Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду

12:14  Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей

12:15  Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами

12:16  Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?

12:17  Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?

12:18  Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?

12:19  Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.

12:20  Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете, щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу,

12:21  щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згріши ли, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли.

Chapter 13

13:1  Се вже втрете йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.

13:2  Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу:

13:3  бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас.

13:4  Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні с Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас.

13:5  Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.

13:6  Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні.

13:7  Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили ніякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були.

13:8  Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду.

13:9  Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершеннє ваше.

13:10  Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованнє.

13:11  На останок, браттє; радуйте ся, звершуйтесь, утішайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами.

13:12  Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас, усї сьвяті.

13:13  Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь.