UkrKulish - Hebrews

Chapter 1

1:1  Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

1:2  в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

1:3  Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

1:4  Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

1:5  Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

1:6  Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

1:7  І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.

1:8  Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.

1:9  Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

1:10  І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.

1:11  Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

1:12  і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

1:13  Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

1:14  Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасеннє?

Chapter 2

2:1  Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.

2:2  Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,

2:3  то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

2:4  як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.

2:5  Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;

2:6  засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його ?

2:7  Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх;

2:8  все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,

2:9  а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти.

2:10  Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.

2:11  Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,

2:12  глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі.

2:13  І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог.

2:14  Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,

2:15  і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству.

2:16  Справді бо не ангелів приймав, а насіннє Авраамове приймав.

2:17  Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людові.

2:18  У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти.

Chapter 3

3:1  Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

3:2  Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:

3:3  більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.

3:4  Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.

3:5  І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;

3:6  Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

3:7  Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,

3:8  не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,

3:9  де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років.

3:10  За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;

3:11  так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.

3:12  Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

3:13  А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

3:14  Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.

3:15  Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".

3:16  Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.

3:17  На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?

3:18  Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?

3:19  І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.

Chapter 4

4:1  Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

4:2  Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його.

4:3  Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

4:4  Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."

4:5  І в сьому (місці) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."

4:6  Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

4:7  то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших."

4:8  Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.

4:9  Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм.

4:10  Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.

4:11  Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство.

4:12  Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

4:13  І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

4:14  Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.

4:15  Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

4:16  Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Chapter 5

5:1  Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,

5:2  котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею,

5:3  і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.

5:4  І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.

5:5  Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреем, а Тот, хто глаголав до Нього: "Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе."

5:6  Яко ж і инде глаголе: "Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому."

5:7  Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом).

5:8  Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

5:9  і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього,

5:10  і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.

5:11  Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:

5:12  Бо коди вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.

5:13  Усякий бо, що вживав (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток.

5:14  Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.

Chapter 6

6:1  Тим же, зоставивши печатки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,

6:2  науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.

6:3  І се зробимо, коли Бог дозволить.

6:4  Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,

6:5  і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,

6:6  та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

6:7  Земля бо, що пе падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога.

6:8  а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.

6:9  Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.

6:10  Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.

6:11  Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,

6:12  щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітниці вірою і довготерпіннєм.

6:13  Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,

6:14  глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."

6:15  І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

6:16  Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.

6:17  У тому ж, хотівши Бог більше показати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,

6:18  щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

6:19  котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

6:20  куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

Chapter 7

7:1  Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;

7:2  котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

7:3  без батька, без матери, без родоводу; нї почину днїв, ні конця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробував священиком вічно.

7:4  Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.

7:5  Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

7:6  Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

7:7  Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

7:8  І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

7:9  І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

7:10  Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

7:11  Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященствб (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?

7:12  Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.

7:13  Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.

7:14  Явно бо, що з коліна Юдового вийшов Господь наш, а про се коліно Мойсей об сьвященстві нічого не сказав.

7:15  І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встав инший сьвященик,

7:16  котрий не по закону заповіді тілесної постав, а по силї життя незотлїнного.

7:17  Сьвідкув бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому."

7:18  Стало ся ж знищеннє попередньої заповіді за її неміць і невжиточність.

7:19  Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.

7:20  І на скілько воно не без клятьби,

7:21  (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него. "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому")

7:22  на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.

7:23  І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;

7:24  сей же, через те, що пробував по вік, непереходяче має сьвященство

7:25  Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

7:26  Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

7:27  котрий не має по всі днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за дюдські: се бо зробив заразом, себе принїсши.

7:28  Закон бо людей поставляв архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.

Chapter 8

8:1  Голова ж сказаного - Такого маємо Архиєрея, що сїв по правиції престола величчя на небесах,

8:2  служителя святинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.

8:3  Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести.

8:4  Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) в священики, що приносять по закону дари,

8:5  котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі."

8:6  Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Від посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся.

8:7  Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому.

8:8  Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,

8:9  не по завіту, що вробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.

8:10  Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ.

8:11  І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.

8:12  Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."

8:13  А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.

Chapter 9

9:1  Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.

9:2  Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята.

9:3  За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих;

9:4  мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,

9:5  а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно.

9:6  Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;

9:7  у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.

9:8  Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.

9:9  Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить,

9:10  а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи.

9:11  Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,

9:12  анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.

9:13  Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту;

9:14  то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому?

9:15  І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.

9:16  Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.

9:17  Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.

9:18  Тим же й первий не був осьвячений без крови.

9:19  Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,

9:20  глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."

9:21  І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.

9:22  А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

9:23  Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї.

9:24  Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,

9:25  анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю;

9:26  (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.

9:27  І як призначено людям раз умерти, а потім суд,

9:28  так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.

Chapter 10

10:1  Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.

10:2  Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись.

10:3  А в них що-року (робить ся) спомни гріхів.

10:4  Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

10:5  Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.

10:6  Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

10:7  Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."

10:8  Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,

10:9  потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.

10:10  По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

10:11  І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.

10:12  Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,

10:13  дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.

10:14  Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

10:15  Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

10:16  "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

10:17  і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."

10:18  А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

10:19  Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

10:20  дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,

10:21  і Єрея великого над домом Божим,

10:22  приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

10:23  держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)

10:24  і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

10:25  не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

10:26  Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

10:27  а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.

10:28  Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

10:29  Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

10:30  Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

10:31  Страшно впасти в руки Бога живого.

10:32  Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

10:33  то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

10:34  Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

10:35  Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

10:36  Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

10:37  Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

10:38  "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."

10:39  Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.

Chapter 11

11:1  Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.

11:2  Через неї бо були сьвідчені старі.

11:3  Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.

11:4  Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.

11:5  Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його, бо переніс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу".

11:6  Без віри ж не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає тих нагороджує.

11:7  Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого, котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.

11:8  Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.

11:9  Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.

11:10  Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.

11:11  Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.

11:12  Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч.

11:13  По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.

11:14  Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.

11:15  І справді, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.

11:16  Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.

11:17  Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); единородного приніс, прийнявши обітницю,

11:18  про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насіннє,"

11:19  подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення).

11:20  Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.

11:21  Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".

11:22  Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про кости свої заповів.

11:23  Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяці від батьків своїх, коли виділи вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського.

11:24  Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,

11:25  а лучче зводив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,

11:26  більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду

11:27  Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.

11:28  Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.

11:29  Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.

11:30  Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин,

11:31  Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.

11:32  І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самеона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,

11:33  котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,

11:34  гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців;

11:35  жінки приймали мертвих своїх з воекресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;

11:36  другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці;

11:37  каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,

11:38  (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:

11:39  І всї ці, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,

11:40  тим що Бог лучче щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершеннє.

Chapter 12

12:1  Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

12:2  дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

12:3  Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.

12:4  Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

12:5  і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього;

12:6  кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає."

12:7  Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько?

12:8  Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни.

12:9  Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?

12:10  Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.

12:11  Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

12:12  Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте",

12:13  і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.

12:14  Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,

12:15  наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;

12:16  щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.

12:17  Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

12:18  Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,

12:19  і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:

12:20  (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."

12:21  І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.")

12:22  А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,

12:23  до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених,

12:24  і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева.

12:25  Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі, то геть більше ми, одрікшись небесного,

12:26  котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."

12:27  Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.

12:28  Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом

12:29  Бо наш Бог - огонь пожирающий.

Chapter 13

13:1  Братня любов нехай пробував.

13:2  Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів.

13:3  Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї.

13:4  Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог

13:5  Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече. "Не оставлю тебе, анї покину тебе."

13:6  Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдіє мені чоловік?"

13:7  Поминайте наставників ваших, що гдаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.

13:8  Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

13:9  У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.

13:10  Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.

13:11  Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.

13:12  Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.

13:13  Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.

13:14  Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо.

13:15  Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть уст, що визнають імя Його.

13:16  Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.

13:17  Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се.

13:18  Моліте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.

13:19  Найбільше ж благаю се чинити, що б скоро вернено мене вам.

13:20  Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,

13:21  нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.

13:22  Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам.

13:23  Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, воли скоро прийде, побачу вас.

13:24  Витайте всіх наставників ваших і всіх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї.

13:25  Благодать з усіма вами. Амінь.