UkrKulish - Romans

Chapter 1

1:1  Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

1:2  (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)

1:3  про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тілу,

1:4  обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

1:5  (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

1:6  між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)

1:7  Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

1:8  Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.

1:9  Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

1:10  усе в молитвах моїх молючись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.

1:11  Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого;

1:12  се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

1:13  Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

1:14  Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

1:15  От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.

1:16  Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

1:17  Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

1:18  Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді.

1:19  Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явившім.

1:20  Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

1:21  Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.

1:22  Славлячи себе мудрими, потуманїли,

1:23  і обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.

1:24  Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.

1:25  Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.

1:26  За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернула природню подобу на протиприродню;

1:27  так само й чоловіки, оставивши природне вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.

1:28  І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне,

1:29  сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливостя, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,

1:30  осудників, поклїпників, богоневавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,

1:31  нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невбдагальних, немилостивих.

1:32  Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

Chapter 2

2:1  Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого).

2:2  Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке.

2:3  Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?

2:4  Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде ?

2:5  По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога,

2:6  котрий віддасть кожному по ділам його:

2:7  тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне;

2:8  а которі сварливі і противлять ся істині, корять ся ж неправді, (тим) ярость та гнїв.

2:9  Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека;

2:10  слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові.

2:11  Нема бо в Бога вважання на лиця.

2:12  Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме

2:13  (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся.

2:14  Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:

2:15  вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);

2:16  в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа.

2:17  Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,

2:18  і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;

2:19  і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві,

2:20  наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї.

2:21  Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?

2:22  говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?

2:23  ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?

2:24  Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.

2:25  З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.

2:26  Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?

2:27  І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.

2:28  Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє,

2:29  а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.

Chapter 3

3:1  Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання?

3:2  Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.

3:3  Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо?

3:4  Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.

3:5  Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.)

3:6  Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?

3:7  Коли бо істина Божа через мрю оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?

3:8  А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.

3:9  Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всі під гріхом,

3:10  яко ж писано: що нема праведного нікого,

3:11  нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

3:12  всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.

3:13  Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;

3:14  котрих уста клятьби і гіркости повні;

3:15  скорі ноги їх проливати кров;

3:16  руїна та здиднї на дорогах їх,

3:17  а дороги мирної не пізнали.

3:18  Нема страху Божого перед очима їх.

3:19  Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;

3:20  тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

3:21  Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;

3:22  правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї:

3:23  всі бо згрішили, і лишені слави Божої,

3:24  оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,

3:25  котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,

3:26  щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.

3:27  Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.

3:28  Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону.

3:29  Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;

3:30  яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.

3:31  То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

Chapter 4

4:1  Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу?

4:2  Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом.

4:3  Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.

4:4  Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу.

4:5  Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

4:6  Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:

4:7  Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

4:8  Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.

4:9  Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.

4:10  Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

4:11  І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,

4:12  і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

4:13  Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

4:14  Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.

4:15  Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу.

4:16  Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

4:17  (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

4:18  Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.

4:19  І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.

4:20  В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

4:21  і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити.

4:22  Тим же й полічено йому за праведність.

4:23  Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,

4:24  а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

4:25  котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

Chapter 5

5:1  Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

5:2  через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої;

5:3  Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпінн,

5:4  терпіннє ж досьвід, досьвід же надію,

5:5  надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

5:6  Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.

5:7  Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.

5:8  Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

5:9  Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.

5:10  Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його.

5:11  Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.

5:12  Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили.

5:13  Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.

5:14  Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.

5:15  Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.

5:16  І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.

5:17  Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.

5:18  Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.

5:19  Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.

5:20  Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,

5:21  щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

Chapter 6

6:1  Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).

6:2  Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому?

6:3  Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?

6:4  Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.

6:5  Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо,

6:6  знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.

6:7  Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.

6:8  Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним,

6:9  знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує.

6:10  Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе.

6:11  Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім.

6:12  Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;

6:13  анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові.

6:14  Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.

6:15  Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.

6:16  Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?

6:17  Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.

6:18  Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.

6:19  По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.

6:20  Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності.

6:21  Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть.

6:22  Тепер ж визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічне.

6:23  Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічне в Христї Ісусї, Господі нашім.

Chapter 7

7:1  Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?

7:2  Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа.

7:3  Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.

7:4  Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.

7:5  Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті.

7:6  Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.

7:7  Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.

7:8  Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.

7:9  Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.

7:10  І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.

7:11  Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.

7:12  Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.

7:13  Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.

7:14  Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх.

7:15  Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.

7:16  Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.

7:17  Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені.

7:18  Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).

7:19  Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.

7:20  Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже .не я те роблю, а гріх, що домує в мені.

7:21  Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.

7:22  Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові,

7:23  бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх.

7:24  Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї?

7:25  Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.

Chapter 8

8:1  Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.

8:2  Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.

8:3  Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,

8:4  щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.

8:5  Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне.

8:6  Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.

8:7  Тим що думаннє тілесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.

8:8  Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

8:9  Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.

8:10  Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.

8:11  Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

8:12  Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити.

8:13  Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

8:14  Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.

8:15  Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

8:16  Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,

8:17  коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

8:18  Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

8:19  Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.

8:20  Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї,

8:21  що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих.

8:22  Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.

8:23  Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого.

8:24  Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись?

8:25  Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

8:26  Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.

8:27  Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

8:28  Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові покликані;

8:29  бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.

8:30  А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив.

8:31  Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

8:32  Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?

8:33  Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!

8:34  Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

8:35  Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

8:36  Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.

8:37  Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.

8:38  Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,

8:39  нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.

Chapter 9

9:1  Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,

9:2  що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.

9:3  Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;

9:4  вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

9:5  їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

9:6  Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

9:7  анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.

9:8  Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.

9:9  Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.

9:10  Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;

9:11  ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).

9:12  сказано їй, що більший служити ме меншому,

9:13  яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.

9:14  Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.

9:15  Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.

9:16  Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

9:17  Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.

9:18  Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).

9:19  Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?

9:20  Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?

9:21  Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

9:22  Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,

9:23  і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

9:24  як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

9:25  Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.

9:26  І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

9:27  Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:

9:28  скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.

9:29  І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.

9:30  Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

9:31  Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.

9:32  Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.

9:33  Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.

Chapter 10

10:1  Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.

10:2  Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.

10:3  Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.

10:4  Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.

10:5  Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.

10:6  А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;)

10:7  або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.)

10:8  А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;

10:9  щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.

10:10  Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.

10:11  Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.

10:12  Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.

10:13  Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.

10:14  Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?

10:15  А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

10:16  Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?

10:17  Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.

10:18  Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули ? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.

10:19  І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.

10:20  Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.

10:21  До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.

Chapter 11

11:1  Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового.

11:2  Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи:

11:3  Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.

11:4  Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.

11:5  Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті.

11:6  Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом.

11:7  Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,

11:8  (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

11:9  І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.

11:10  Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

11:11  Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.

11:12  Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?

11:13  Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

11:14  чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.

11:15  Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?

11:16  Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.

11:17  Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,

11:18  то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.

11:19  Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.

11:20  Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.

11:21  Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.

11:22  Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

11:23  І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх.

11:24  Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини.

11:25  Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

11:26  І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова;

11:27  і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

11:28  По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.

11:29  Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.

11:30  Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,

11:31  так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.

11:32  Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.

11:33  О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його!

11:34  Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?

11:35  або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?

11:36  Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.

Chapter 12

12:1  То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.

12:2  І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.

12:3  Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри.

12:4  Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло,

12:5  так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени.

12:6  Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри;

12:7  чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;

12:8  чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.

12:9  Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.

12:10  Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть;

12:11  у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі;

12:12  в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,

12:13  у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі.

12:14  Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.

12:15  Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче.

12:16  Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.

12:17  Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми.

12:18  Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир.

12:19  Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь.

12:20  Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.

12:21  Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.

Chapter 13

13:1  Всяка, душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені.

13:2  Тим-же, хто протавить ся власті, Божому повелїнню противиться; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають.

13:3  Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.

13:4  Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе.

13:5  Тим-же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти.

13:6  Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують.

13:7  Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.

13:8  Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.

13:9  Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.

13:10  Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону.

13:11  Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, нїж, як ми увірували.

13:12  Ніч минула, а день наближив ся відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла.

13:13  Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї.

13:14  Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догодовуйте тїлу в похотї.

Chapter 14

14:1  Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.

14:2  Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.

14:3  Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.

14:4  Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його.

14:5  Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день Кожен у своїй мислї нехай буде певен.

14:6  Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.

14:7  Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.

14:8  Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.

14:9  На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.

14:10  Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.

14:11  Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.

14:12  Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.

14:13  Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.

14:14  Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

14:15  Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

14:16  Нехай же не ганить ся ваше добре.

14:17  Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.

14:18  Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.

14:19  Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного.

14:20  Ради їжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.

14:21  Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.

14:22  Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляв.

14:23  Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.

Chapter 15

15:1  Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.

15:2  Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.

15:3  Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.

15:4  Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію.

15:5  Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,

15:6  щоб однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

15:7  Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.

15:8  Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців,

15:9  а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.

15:10  І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його.

15:11  І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде.

15:12  І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.

15:13  Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.

15:14  Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати.

15:15  Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога,

15:16  щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.

15:17  Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.

15:18  Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,

15:19  силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове.

15:20  Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,

15:21  а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.

15:22  Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.

15:23  Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,

15:24  як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподіваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтішаюсь

15:25  Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.

15:26  Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.

15:27  Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.

15:28  Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию.

15:29  Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.

15:30  Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,

15:31  щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,

15:32  щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами.

15:33  Бог же впокою з усіма вами. Амінь.

Chapter 16

16:1  Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Денхреях,

16:2  щоб прийняли її в Господі, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому мені.

16:3  Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї,

16:4  (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву.

16:5  Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа.

16:6  Витайте Марию, що трудилась багато для нас.

16:7  Витайте Андропика та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа.

16:8  Витайте Амплия, любого мого в Господї.

16:9  Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї.

16:10  Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових.

16:11  Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї.

16:12  Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господі, витайте Перейду любу, що багато трудилась в Господі.

16:13  Витайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його й мою.

16:14  Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів.

16:15  Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всіх сьвятих з ними.

16:16  Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові.

16:17  Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них.

16:18  Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

16:19  Бо слухняність ваша до всїх дійшла, тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе.

16:20  Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.

16:21  Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя.

16:22  Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се.

16:23  Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, домо-рядник городський, і Кварт брат.

16:24  Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.

16:25  Тому ж, що може вас утвердити до благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної,

16:26  тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелінню вічнього Бога, на послуханнє віри, усім народам звіщеної, -

16:27  єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь.