UkrKulish - I Corinthians

Chapter 1

1:1  Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

1:2  церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас:

1:3  благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

1:4  Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,

1:5  тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,

1:6  яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,

1:7  так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,

1:8  котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.

1:9  Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого.

1:10  Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі.

1:11  Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.

1:12  Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів.

1:13  Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?

1:14  Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,

1:15  щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.

1:16  Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.

1:17  Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.

1:18  Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

1:19  Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.

1:20  Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?

1:21  Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих.

1:22  Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають,

1:23  ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,

1:24  самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:

1:25  тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.

1:26  Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;

1:27  ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,

1:28  і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,

1:29  щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним.

1:30  З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,

1:31  щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся.

Chapter 2

2:1  І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.

2:2  Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого.

2:3  І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.

2:4  І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили,

2:5  щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій.

2:6  Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають,

2:7  а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,

2:8  котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

2:9  Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.

2:10  Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих.

2:11  Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий.

2:12  Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.

2:13  Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.

2:14  Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.

2:15  Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.

2:16  Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо.

Chapter 3

3:1  І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.

3:2  Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.

3:3  Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?

3:4  Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви?

3:5  Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.

3:6  Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив.

3:7  Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.

3:8  Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді.

3:9  Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.

3:10  По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує.

3:11  Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.

3:12  Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -

3:13  кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.

3:14  Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.

3:15  Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.

3:16  Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ?

3:17  Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

3:18  Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.

3:19  Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.

3:20  І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.

3:21  Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:

3:22  Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,

3:23  ви ж Христові, а Христос Божий.

Chapter 4

4:1  Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.

4:2  Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.

4:3  Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу.

4:4  Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.

4:5  Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

4:6  Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.

4:7  Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?

4:8  Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!

4:9  Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.

4:10  Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.

4:11  Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,

4:12  і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

4:13  нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.

4:14  Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.

4:15  Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).

4:16  Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.

4:17  Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.

4:18  Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.

4:19  Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.

4:20  Не в слові бо царство Боже, а в силї.

4:21  Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?

Chapter 5

5:1  Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого має.

5:2  І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?

5:3  Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,

5:4  в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,

5:5  видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.

5:6  Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.

5:7  Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.

5:8  Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.

5:9  Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,

5:10  та не в загалі з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.

5:11  Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.

5:12  Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?

5:13  Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.

Chapter 6

6:1  Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими?

6:2  Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коди сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити ?

6:3  Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тількі житейські речі?

6:4  Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддів.

6:5  На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми?

6:6  Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними!

6:7  І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?

6:8  Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів.

6:9  Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники,

6:10  нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять.

6:11  А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.

6:12  Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною.

6:13  їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.

6:14  Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.

6:15  Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбниці? Нехай не буде!

6:16  Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.

6:17  Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух.

6:18  Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.

6:19  Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?

6:20  Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусі вашому, вони Божі.

Chapter 7

7:1  Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.

7:2  Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.

7:3  Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.

7:4  Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка.

7:5  Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим.

7:6  Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.

7:7  Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.

7:8  Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.

7:9  Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.

7:10  Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком.

7:11  Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.

7:12  Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.

7:13  І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.

7:14  Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.

7:15  Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог;

7:16  Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?

7:17  Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.

7:18  Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.

7:19  Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих.

7:20  Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.

7:21  Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.

7:22  Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.

7:23  Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими.

7:24  У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом.

7:25  Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.

7:26  Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.

7:27  Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.

7:28  Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу.

7:29  Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;

7:30  і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;

7:31  і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.

7:32  Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові;

7:33  жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.

7:34  Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.

7:35  Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.

7:36  Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.

7:37  Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить.

7:38  Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.

7:39  Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.

7:40  Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.

Chapter 8

8:1  Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує.

8:2  Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати.

8:3  Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.

8:4  Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один.

8:5  Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);

8:6  та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него.

8:7  Нї, не у всіх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся.

8:8  Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.

8:9  Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.

8:10  Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?

8:11  І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.

8:12  Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.

8:13  Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.

Chapter 9

9:1  Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?

9:2  Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.

9:3  Оце моя відповідь тим, хто судить мене.

9:4  Хиба ми не маємо власти їсти і пити?

9:5  Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?

9:6  Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?

9:7  Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?

9:8  Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ?

9:9  Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?

9:10  чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.

9:11  Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем?

9:12  коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового.

9:13  Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.

9:14  Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити.

9:15  Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив.

9:16  Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую!

9:17  Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.

9:18  За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю.

9:19  Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:

9:20  Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;

9:21  беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;

9:22  недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.

9:23  Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.

9:24  Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.

9:25  Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.

9:26  Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє бючи.

9:27  А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним.

Chapter 10

10:1  Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили;

10:2  і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;

10:3  і всі ту саму їжу духовну їли;

10:4  і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос

10:5  Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині.

10:6  Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.

10:7  Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати.

10:8  Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі.

10:9  Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк.

10:10  Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.

10:11  Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.

10:12  Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.

10:13  Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.

10:14  Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення.

10:15  Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю:

10:16  Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?

10:17  Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.

10:18  Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?

10:19  що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть?

10:20  Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.

10:21  Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.

10:22  Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?

10:23  Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує.

10:24  Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.

10:25  Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.

10:26  Бо Господня земля і повня її.

10:27  Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти.

10:28  Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.

10:29  Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маєть ся від совісти другого?

10:30  Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую?

10:31  Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.

10:32  Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,

10:33  яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.

Chapter 11

11:1  Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.

11:2  Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.

11:3  Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог.

11:4  Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.

11:5  Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.

11:6  Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.

11:7  Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.

11:8  Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.

11:9  І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.

11:10  Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів.

11:11  Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.

11:12  Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.

11:13  Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу?

11:14  Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому?

11:15  Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.

11:16  Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.

11:17  Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.

11:18  Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.

11:19  Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.

11:20  Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.

11:21  Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся.

11:22  Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.

11:23  Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,

11:24  і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.

11:25  Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.

11:26  Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.

11:27  Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.

11:28  Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.

11:29  Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє.

11:30  Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі.

11:31  Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.

11:32  Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.

11:33  Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.

11:34  Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.

Chapter 12

12:1  Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали.

12:2  Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.

12:3  Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.

12:4  Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий.

12:5  І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.

12:6  І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх.

12:7  Кожному ж дасть ся явленнє Духа на користь.

12:8  Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;

12:9  иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;

12:10  иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків).

12:11  Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче.

12:12  Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.

12:13  Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї.

12:14  Бо тїло не єсть один член, а многі.

12:15  Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?

12:16  І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?

12:17  Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?

12:18  Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів.

12:19  Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло?

12:20  Тепер же багато членів, а тїло одно.

12:21  Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас.

12:22  Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;

12:23  і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.

12:24  Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,

12:25  щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.

12:26  І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.

12:27  Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).

12:28  І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.

12:29  Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили?

12:30  хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?

12:31  Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.

Chapter 13

13:1  Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.

13:2  Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.

13:3  І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).

13:4  Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,

13:5  не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;

13:6  не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;

13:7  все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.

13:8  Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

13:9  Бо від части знаємо і від части пророкуємо.

13:10  Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.

13:11  Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.

13:12  Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.

13:13  Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.

Chapter 14

14:1  Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.

14:2  Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує його; а духом він говорить тайне.

14:3  Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.

14:4  Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.

14:5  Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.

14:6  Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?

14:7  Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.

14:8  Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?

14:9  Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.

14:10  Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу.

14:11  Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.

14:12  Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованнє церкві.

14:13  Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.

14:14  Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне.

14:15  Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.

14:16  Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.

14:17  Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.

14:18  Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами.

14:19  Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.

14:20  Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.

14:21  В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.

14:22  Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.

14:23  Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?

14:24  Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений.

14:25  І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог.

14:26  Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.

14:27  Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.

14:28  Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.

14:29  Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.

14:30  Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.

14:31  Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались.

14:32  І духи пророцькі пророкам корять ся.

14:33  Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих.

14:34  Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.

14:35  Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.

14:36  Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?

14:37  Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні.

14:38  Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.

14:39  Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.

14:40  Усе нехай поважно та до ладу робить ся.

Chapter 15

15:1  Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,

15:2  котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

15:3  Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,

15:4  і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

15:5  і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом.

15:6  Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись,

15:7  Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам.

15:8  На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.

15:9  Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

15:10  Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

15:11  Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

15:12  Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?

15:13  Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;

15:14  коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.

15:15  І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають.

15:16  Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.

15:17  А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших

15:18  Тоді й померші в Христї погибли.

15:19  Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей.

15:20  Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.

15:21  Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.

15:22  Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають.

15:23  Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його.

15:24  Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.

15:25  Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.

15:26  Останній ворог зруйнуєть ся - смерть.

15:27  Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.

15:28  Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.

15:29  Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?

15:30  Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?

15:31  Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому.

15:32  Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.

15:33  Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї.

15:34  Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

15:35  Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?

15:36  Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре.

15:37  І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.

15:38  Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло.

15:39  Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.

15:40  (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних.

15:41  Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.

15:42  Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню.

15:43  Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.

15:44  Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.

15:45  Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.

15:46  Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.

15:47  Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.

15:48  Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

15:49  І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.

15:50  Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.

15:51  Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось.

15:52  У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.

15:53  Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте.

15:54  Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.

15:55  Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?

15:56  Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.

15:57  Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.

15:58  Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.

Chapter 16

16:1  Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.

16:2  Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити.

16:3  Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.

16:4  Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть.

16:5  Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).

16:6  У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду.

16:7  Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.

16:8  Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.

16:9  Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників.

16:10  Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.

16:11  То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.

16:12  Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.

16:13  Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.

16:14  Все вам нехай в любові дїєть ся.

16:15  Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),

16:16  щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.

16:17  Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.

16:18  Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.

16:19  Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.

16:20  Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.

16:21  Витаннє моєю рукою Павловою.

16:22  Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!

16:23  Благодать Господа Ісуса Христа з вами.

16:24  Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь.