UkrOgienko - I Corinthians

Chapter 1

1:1  Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,

1:2  Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —

1:3  благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

1:4  Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,

1:5  бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,

1:6  бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,

1:7  так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.

1:8  Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

1:9  Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

1:10  Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

1:11  Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.

1:12  А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин, а я Христів.

1:13  Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?

1:14  Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,

1:15  щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.

1:16  Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

1:17  Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

1:18  Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

1:19  Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

1:20  Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту?

1:21  Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

1:22  Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

1:23  а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

1:24  а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

1:25  Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

1:26  Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

1:27  Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

1:28  і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

1:29  так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

1:30  А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням,

1:31  щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“

Chapter 2

2:1  А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідо́цтво з добі́рною мовою або мудрістю,

2:2  бо я наду́мавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'я́того.

2:3  І я в вас був у немочі, і в страху́, і в великім тремті́нні.

2:4  І слово моє й моя проповідь — не в слова́х переко́нливих лю́дської мудрости, але́ в до́казі Духа та сили,

2:5  щоб була́ віра ваша не в мудрості лю́дській, але в силі Божій!

2:6  А ми гово́римо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,

2:7  але́ ми гово́римо Божу мудрість у таємниці, прихо́вану, яку Бог перед віками призна́чив нам на славу,

2:8  яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були́, то не розп'яли́ б вони Господа слави!

2:9  Але, як написано: „Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце люди́ні не впало, те Бог приготува́в був тим, хто любить Його!“

2:10  А нам Бог відкрив це Своїм Духом, — усе бо досліджує Дух, навіть Божі глиби́ни.

2:11  Хто бо з людей знає речі лю́дські, окрім лю́дського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.

2:12  А ми прийняли́ духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даро́вані нам,

2:13  що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного.

2:14  А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.

2:15  Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто.

2:16  Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“ А ми маємо розум Христів!

Chapter 3

3:1  І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тіле́сних, як до немовля́т у Христі.

3:2  Я вас годува́в молоком, а не твердо́ю ї́жею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,

3:3  бо ви ще тіле́сні. Бо коли за́здрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-лю́дському робите?

3:4  Бо коли хто каже: „Я ж Павлів“, а інший: „Я Аполло́сів“, то чи ж ви не тіле́сні?

3:5  Бо хто ж Аполло́с? Або хто то Павло? Вони тільки служи́телі, що ви ввірували через них, і то скільки кому́ дав Госпо́дь.

3:6  Я посадив, Аполло́с поливав, Бог же зрости́в,

3:7  тому́ ані той, хто са́дить, ані хто полива́є, є щось, але Бог, що ро́дить!

3:8  І хто са́дить, і хто поливає — одне, і кожен оде́ржить свою нагоро́ду за працею сво́єю!

3:9  Бо ми співробі́тники Божі, а ви — Боже поле, Божа буді́вля.

3:10  Я за благодаттю Божою, що да́на мені, як мудрий будівни́чий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, я́к він будує на ній!

3:11  Ніхто бо не може покла́сти іншої основи, окрім покла́деної, а вона — Ісус Христос.

3:12  А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного камі́ння, із дерева, сіна, соломи,

3:13  то буде ви́явлене ді́ло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'явля́ється, і огонь ді́ло кожного ви́пробує, яке воно є.

3:14  І коли чиє ді́ло, яке збудував хто, усто́їть, то той нагороду оде́ржить;

3:15  коли ж ді́ло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасе́ться, але́ так, як через огонь.

3:16  Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробува́є?

3:17  Як хто ні́вечить Божого храма, того зні́вечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви!

3:18  Хай не зво́дить ніхто сам себе́. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.

3:19  Цьогосві́тня бо мудрість — у Бога глупо́та, бо написано: „Він ловить премудрих у хи́трощах їхніх!“

3:20  І зно́ву: „Знає Госпо́дь думки мудрих, що марно́тні вони!“

3:21  Тож нехай ніхто не хва́литься людьми́, бо все ваше:

3:22  чи Павло, чи Аполло́с, чи Ки́фа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи тепе́рішнє, чи майбутнє — усе ваше,

3:23  ви ж Христові, а Христос — Божий!

Chapter 4

4:1  Нехай кожен нас так уважає, якби служи́телів Христових і доморя́дників Божих таємни́ць;

4:2  а що́ ще шукається в доморя́дниках, — щоб кожен був зна́йдений вірним.

4:3  А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд лю́дський, бо я й сам не суджу́ себе.

4:4  Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не випра́вдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Госпо́дь.

4:5  Тому́ не судіть передчасно нічо́го, аж поки не при́йде Госпо́дь, що й ви́світлить таємниці те́мряви та виявить за́думи серде́ць, і тоді кожному бу́де похвала́ від Бога.

4:6  Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполло́са ради вас, щоб від нас ви навчилися ду́мати „не більш, як написано“, щоб ви не чва́нились один за о́дним перед іншим.

4:7  Хто бо тебе вирізня́є? Що́ ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чва́нишся, ніби не взяв?

4:8  Ви вже нагодовані, ви вже збагати́лися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царюва́ти, щоб і ми царювали з вами!

4:9  Бо я ду́маю, що Бог нас, апо́столів, поставив за найоста́нніших, мов на смерть засу́джених, бо ми стали диво́вищем світові, — і ангола́м, і лю́дям.

4:10  Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні́; ви славні, а ми безчесні!

4:11  Ми до цього ча́су і голодуємо, і пра́гнемо, і нагі́ ми, і като́вані, і тиняємось,

4:12  і тру́димось, працюючи своїми руками. Коли нас лихосло́влять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми те́рпимо;

4:13  як лають, ми молимось; ми стали, як сміття́ те для світу, аж досі ми всім, як ті ви́кидки!

4:14  Не пишу́ це для то́го, щоб вас осоро́мити, але остерігаю, як своїх лю́бих дітей.

4:15  Бо хоч би ви мали десять тисяч наста́вників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Єва́нгелію.

4:16  Тож благаю я вас: будьте наслі́дувачами мене!

4:17  Для цього послав я до вас Тимофі́я, що для мене улю́блений і вірний син у Господі, — він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

4:18  Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

4:19  Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу.

4:20  Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

4:21  Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом ла́гідности?

Chapter 5

5:1  Всюди чути, що між вами пере́люб, і то такий пере́люб, який і між поганами незна́ний, — що хтось має за дружи́ну собі дружину ба́тькову.

5:2  І ви завелича́лися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.

5:3  Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,

5:4  у Ім'я́ Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, —

5:5  віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!

5:6  Велича́ння ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала ро́зчина все тісто заква́шує?

5:7  Отож, очистьте стару́ ро́зчину, щоб стати вам нови́м тістом, бо ви прісні́, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву прине́сений.

5:8  Тому́ святкуймо не в давній ро́зчині, ані в ро́зчині злоби́ й лука́вства, але в опрі́сноках чистости та правди!

5:9  Я писав вам у листі не єдна́тися з перелю́бниками, —

5:10  але не взагалі з цьогосвітніми перелю́бниками, чи з користолю́бцями, чи з хижака́ми, чи з ідоля́нами, бо ви мусіли були б відійти від світу.

5:11  А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелю́бник, чи користолю́бець, чи ідоля́нин , чи злоріка, чи п'яни́ця, чи хижа́к, — із такими навіть не їсти!

5:12  Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?

5:13  А чужих судить Бог. Тож ви́лучіть лукавого з-поміж себе сами́х!

Chapter 6

6:1  Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, су́дитися в неправедних, а не в святих?

6:2  Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж бу́дете ви світ судити, то чи ж ви негі́дні судити незначні справи?

6:3  Хіба ви не знаєте, що ми будем судити анголі́в, а не тільки життє́ве?

6:4  А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічо́го не значить у Церкві.

6:5  Я на сором це вам говорю́. Чи ж між вами немає ні о́дного мудрого, щоб він міг розсуди́ти між братами своїми?

6:6  Та брат су́диться з братом, — і то перед невірними!

6:7  Тож уже для вас сором зовсі́м, що суди́ між собою ви маєте. Чому краще не те́рпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?

6:8  Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів.

6:9  Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадку́ють Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпу́сники, ні ідоля́ни, ні перелю́бники, ні блудоді́йники, ні мужоло́жники,

6:10  ні злоді́ї, ні користолю́бці, ні п'яни́ці, ні злорі́ки, ні хижаки́ — Царства Божого не вспадку́ють вони!

6:11  І такими були́ дехто з вас, але ви обмились, але́ освятились, але́ виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

6:12  Усе мені можна, та не все на пожи́ток. Усе мені можна, але мною, ніщо володіти не повинно.

6:13  Ї́жа для че́рева, і че́рево для їжі, але Бог одне й друге пони́щить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

6:14  Бог же й Господа воскресив, воскреси́ть Він і нас Своєю силою!

6:15  Хіба ви не знаєте, що ваші тіла́ — то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю́ їх членами розпу́сниці? Зо́всім ні!

6:16  Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпу́сницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: „Оби́два ви будете тілом одним“.

6:17  А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.

6:18  Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить люди́на, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.

6:19  Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, Якого від Бога ви маєте, і ви не свої?

6:20  Бо дорого ку́плені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своє́му та в дусі своє́му, що Божі вони!

Chapter 7

7:1  А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.

7:2  Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.

7:3  Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на.

7:4  Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на.

7:5  Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням.

7:6  А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за.

7:7  Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так.

7:8  Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.

7:9  Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися.

7:10  А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком!

7:11  А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни!

7:12  Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її.

7:13  І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його.

7:14  Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі.

7:15  А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.

7:16  Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?

7:17  Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую.

7:18  Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується.

7:19  Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей.

7:20  Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був.

7:21  Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це.

7:22  Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа.

7:23  Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей!

7:24  Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається!

7:25  Про дівчат же не маю нака́зу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним.

7:26  Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.

7:27  Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни.

7:28  А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.

7:29  А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають,

7:30  а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́,

7:31  а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́.

7:32  А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві,

7:33  а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні,

7:34  і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.

7:35  А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа.

7:36  А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять.

7:37  А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, вла́ду ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму — берегти свою дівчину, той робить добре.

7:38  Тому́ й той, хто віддає свою дівчину за́між, добре робить, а хто не віддає — робить краще.

7:39  Дружи́на зако́ном прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна вихо́дити заміж, за ко́го захоче, аби тільки в Господі.

7:40  Блаженніша вона, коли так позоста́неться за моєю порадою, бо мірку́ю, що й я маю Божого Духа.

Chapter 8

8:1  А щодо і́дольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання́. Знання́ ж надимає, любов же будує!

8:2  Коли хто ду́має, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.

8:3  Коли ж любить хто Бога, той пі́знаний Ним.

8:4  Тож про спожива́ння і́дольських же́ртов ми знаємо, що і́дол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одно́го.

8:5  Бо хоч і існують так звані „боги“ чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,

8:6  та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Госпо́дь — Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.

8:7  Та не всі таке мають знання́, бо де́які мають призвича́єння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, — і їхнє сумління, бувши недуже, спога́нюється.

8:8  Їжа ж нас до Бога не збли́жує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічо́го.

8:9  Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотика́ння слаби́м!

8:10  Коли бо хто бачить тебе, маю́чого знання́, як ти в і́дольській божни́ці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе́, не буде спону́кане їсти ідольські жертви?

8:11  І через знання́ твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!

8:12  Грі́шачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите́.

8:13  Ось тому́, коли їжа споку́шує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!

Chapter 9

9:1  Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апо́стол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, — то не справа моя перед Господом?

9:2  Коли я не апо́стол для інших, то для вас я апостол, — ви бо печа́ть мого апо́стольства в Господі.

9:3  Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.

9:4  Чи ми права не маємо їсти та пити?

9:5  Чи ми права не маємо водити з собою сестру́, дружи́ну, як і інші апо́столи, і Господні брати, і Ки́фа?

9:6  Хіба я один і Варна́ва не маємо права, щоб не працювати?

9:7  Хто коштом своїм коли служить у ві́йську? Або хто виноградинка садить, — і не їсть з його плоду? Або хто ота́ру пасе, — і не їсть молока від ота́ри?

9:8  Чи я тільки по-лю́дському це говорю́? Хіба ж і Зако́н не говорить цього?

9:9  Бо в Зако́ні Мойсеєвім писано: „Не в'яжи рота волові, що молотить“. Хіба за волів Бог турбується?

9:10  Чи говорить Він зо́всім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати ора́ч, а моло́тник — молотити з надією мати частку в своїм сподіва́нні.

9:11  Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо́ ми ваше тілесне?

9:12  Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили́ цього права, та все те́рпимо, аби перешкоди якої Христовій Єва́нгелії ми не вчинили.

9:13  Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтаре́ві, із вівтаря́ мають частку?

9:14  Так і Госпо́дь наказав проповідникам Єва́нгелії жити з Єва́нгелії.

9:15  Але з того нічого не вжив я. А цього́ не писав я для того, щоб для мене так було́. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто зні́вечив хвалу мою!

9:16  Бо коли я звіщаю Єва́нгелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Єва́нгелії!

9:17  Тож коли це роблю́ добровільно, я маю нагоро́ду; коли ж недобровільно, то виконую службу дору́чену.

9:18  Яка ж нагорода мені? — Та, що, благові́стячи, я безкори́сливо проповідував Христову Єва́нгелію, не використо́вуючи особистих прав щодо благові́стя.

9:19  Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.

9:20  Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзако́нних — був, як підзако́нний, хоч сам підзако́нним не бувши, щоб придбати підзако́нних.

9:21  Для тих, хто без Зако́ну, — я був беззако́нний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.

9:22  Для слаби́х, — як слаби́й, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.

9:23  А це я роблю́ для Єва́нгелії, щоб стати її спільником.

9:24  Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб оде́ржали ви!

9:25  І кожен змагу́н від усього стримується; вони ж — щоб тлінний прийняти вінок, але ми — щоб нетлінний.

9:26  Тож біжу́ я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи́.

9:27  Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати само́му негі́дним.

Chapter 10

10:1  Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,

10:2  і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,

10:3  і всі їли ту саму пожи́ву духовну,

10:4  і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!

10:5  Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.

10:6  А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.

10:7  Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.

10:8  Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.

10:9  Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.

10:10  Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.

10:11  Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов.

10:12  Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

10:13  Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.

10:14  Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.

10:15  Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.

10:16  Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?

10:17  Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.

10:18  Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?

10:19  Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

10:20  Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.

10:21  Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.

10:22  Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?

10:23  Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!

10:24  Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!

10:25  Їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —

10:26  Бо „Господня земля, і все, що на ній“!

10:27  Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

10:28  Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

10:29  Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?

10:30  Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?

10:31  Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!

10:32  Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,

10:33  як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.

Chapter 11

11:1  Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!

11:2  Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав.

11:3  Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.

11:4  Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.

11:5  І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.

11:6  Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!

11:7  Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.

11:8  Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,

11:9  не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

11:10  Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.

11:11  Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.

11:12  Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога.

11:13  Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

11:14  Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?

11:15  Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.

11:16  Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.

11:17  Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.

11:18  Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю.

11:19  Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.

11:20  А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю.

11:21  Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається.

11:22  Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́!

11:23  Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб,

11:24  подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“

11:25  Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“

11:26  Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде.

11:27  Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої!

11:28  Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.

11:29  Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!

11:30  Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли.

11:31  Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б.

11:32  Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом.

11:33  Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного.

11:34  А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́.

Chapter 12

12:1  А щодо духовних да́рів, то не хо́чу я, браття, щоб не відали ви.

12:2  Знаєте, що коли ви поганами були́, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.

12:3  Тому́ то кажу́ вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: „Нехай ана́тема буде на Ісуса“, і не може сказати ніхто: „Ісус — то Госпо́дь“, як тільки Духом Святим.

12:4  Є різниця між да́рами ми́лости, Дух же той Самий.

12:5  Є й різниця між служі́ннями, та Господь той же Самий.

12:6  Є різниця й між ді́ями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.

12:7  І кожному дається ви́явлення Духа на ко́ристь.

12:8  Одно́му бо Духом дається слово мудрости, а дру́гому слово знання́ тим же Духом,

12:9  а іншому віра тим же Духом, а іншому да́ри вздоро́влення тим же Духом,

12:10  а іншому ро́блення чуд, а іншому пророкува́ння, а іншому розпізнава́ння ду́хів, а тому різні мови, а іншому вия́снення мов.

12:11  А все оце чинить один і той Самий Дух, уділя́ючи кожному осібно, як Він хоче.

12:12  Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж чле́ни ті́ла, хоч їх багато, то тіло одне, — так і Христос.

12:13  Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, — чи то юдеї, чи ге́ллени, чи раби, чи то вільні, — і всі ми напо́єні Духом одним.

12:14  Бо тіло не є один член, а багато.

12:15  Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, — то хіба через це не від тіла вона?

12:16  І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, — то хіба через це не від тіла воно?

12:17  Коли б оком було ці́ле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?

12:18  Та нині Бог розкла́в чле́ни в тілі, кожного з них, як хотів.

12:19  Якби всі одним чле́ном були́, — то де тіло було б?

12:20  Отож, тепер чле́нів багато, — та тіло одне.

12:21  Бо око не може сказати руці: „Ти мені непотрібна“; або голова знов нога́м: „Ви мені непотрібні“.

12:22  Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.

12:23  А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,

12:24  а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,

12:25  щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного.

12:26  І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться.

12:27  І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни!

12:28  А інших поставив Бог у Церкві поперше — апо́столами, подруге — проро́ками, потрете — учителя́ми, потім дав сили, також да́ри вздоро́влення, допомо́ги, управлі́ння, різні мови.

12:29  Чи ж усі апо́столи? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?

12:30  Чи ж усі мають да́ри вздоро́влення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясня́ють?

12:31  Тож дбайте ре́вно про ліпші да́ри́, а я вам покажу́ путь іще кращу!

Chapter 13

13:1  Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

13:2  І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

13:3  І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

13:4  Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

13:5  не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

13:6  не радіє з неправди, але тішиться правдою,

13:7  усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

13:8  Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

13:9  Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

13:10  коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

13:11  Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

13:12  Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

13:13  А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!

Chapter 14

14:1  Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше — щоб пророкува́ти.

14:2  Як гово́рить хто чужою мовою, той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.

14:3  А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влений, і на розраду.

14:4  Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.

14:5  Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква.

14:6  А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою?

14:7  Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає?

14:8  Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де?

14:9  Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер!

14:10  Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення!

14:11  І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені.

14:12  Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви!

14:13  Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.

14:14  Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду!

14:15  Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

14:16  Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить „амі́нь“ на подяку твою? Не знає бо він, що́ ти кажеш.

14:17  Ти дякуєш добре, але не будується інший.

14:18  Дякую Богові моєму, — розмовляю я мовами більше всіх вас.

14:19  Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

14:20  Браття, не будьте дітьми́ своїм розумом, — будьте в лихо́му дітьми́, а в розумі доскона́лими будьте!

14:21  У Зако́ні написано: „Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму лю́дям оцим, та Мене вони й так не послухають“, каже Госпо́дь.

14:22  Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво — для віруючих, а не для невіруючих.

14:23  А як зі́йдеться Церква вся ра́зом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, — чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?

14:24  Коли ж усі пророкують, а вві́йде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,

14:25  і так таємни́ці серця його виявляються, і так він падає ницьма́ і вклоняється Богові й каже: „Бог справді між вами!“

14:26  То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння!

14:27  Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за черго́ю, а один нехай перекладає!

14:28  А коли б не було перекла́дача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!

14:29  А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнаю́ть.

14:30  Коли ж відкриття́ буде іншому з тих, хто сидить, — нехай перший замовкне!

14:31  Бо можете пророкувати ви всі по одно́му, — щоб училися всі й усі ті́шилися!

14:32  І ко́ряться духи пророчі пророкам,

14:33  бо Бог не є Богом бе́зладу, але миру.

14:34  нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н.

14:35  Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві!

14:36  Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?

14:37  Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що́ я пишу́ вам, — бо Господня це заповідь!

14:38  Коли б же хто не розумів, — нехай не розуміє!

14:39  Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!

14:40  Але все нехай буде добропристо́йно і стате́чно!

Chapter 15

15:1  Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.

15:2  Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.

15:3  Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,

15:4  і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,

15:5  і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м.

15:6  А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.

15:7  Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам.

15:8  А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.

15:9  Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.

15:10  Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.

15:11  Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували.

15:12  Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?

15:13  Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!

15:14  Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!

15:15  Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.

15:16  Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!

15:17  Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах,

15:18  тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!

15:19  Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!

15:20  Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних.

15:21  Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.

15:22  Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,

15:23  кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.

15:24  А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.

15:25  Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“

15:26  Як ворог останній - смерть зни́щиться,

15:27  бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.

15:28  А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.

15:29  Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?

15:30  Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?

15:31  Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

15:32  Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“

15:33  Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!

15:34  Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!

15:35  Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“

15:36  Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.

15:37  І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,

15:38  і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.

15:39  Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.

15:40  Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.

15:41  Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!

15:42  Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,

15:43  сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,

15:44  сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

15:45  Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.

15:46  Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

15:47  Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.

15:48  Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

15:49  І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.

15:50  І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

15:51  Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —

15:52  раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!

15:53  Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

15:54  А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!

15:55  Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?

15:56  Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.

15:57  А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

15:58  Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!

Chapter 16

16:1  А щодо складо́к на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галаті́йських.

16:2  А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складо́к не робити тоді, аж коли я прийду́.

16:3  А коли я прийду́, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови відне́сли до Єрусалиму.

16:4  А коли ж і мені випада́тиме йти, то зо мною піду́ть.

16:5  Я прибуду до вас, коли перейду́ Македо́нію, бо прохо́джу через Македонію.

16:6  А в вас, коли трапиться, я поживу́ або й перези́мую, щоб мене провели́ ви, куди я піду́.

16:7  Не хо́чу я бачитись з вами тепер мимохі́дь, але сподіва́юся деякий час перебути у вас, як дозволить Госпо́дь.

16:8  А в Ефе́сі пробу́ду я до П'ятдеся́тниці,

16:9  бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників.

16:10  Коли ж при́йде до вас Тимофі́й, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо ді́ло Господнє він робить, як і я.

16:11  Тому́ то нехай ним ніхто не пого́рджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чека́ю його з брата́ми.

16:12  А щодо брата Аполло́са, то я ду́же благав був його, щоб прийшов до вас з брата́ми, та охоти не мав він прибути тепер, але при́йде, як матиме час відповідний.

16:13  Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,

16:14  хай з любов'ю все робиться у вас!

16:15  Благаю ж вас, браття, — знаєте ви дім Степанів, що в Аха́ї він пе́рвісток, і що службі святим присвяти́лись вони, —

16:16  і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працю́є.

16:17  Я тішусь з при́ходу Степана, і Фортуна́та, і Аха́їка, бо вашу відсутність вони заступили,

16:18  бо вони заспоко́їли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!

16:19  Вітають вас азійські Церкви́; Аки́ла й Приски́лла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.

16:20  Вітають вас усі брати. Вітайте один о́дного святим поцілунком.

16:21  Привіта́ння моєю рукою Павловою.

16:22  Коли хто не любить Господа, нехай буде про́клятий! Мара́на та́!

16:23  Благода́ть Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!

16:24  Любов моя з вами всіма́ у Христі Ісусі, амі́нь!