UkrKulish - Mark

Chapter 1

1:1  Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,

1:2  як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

1:3  Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.

1:4  Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів.

1:5  І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої.

1:6  Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед;

1:7  і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.

1:8  Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

1:9  І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані.

1:10  І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.

1:11  І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав:,

1:12  І зараз Дух випровадив Його в пустиню.

1:13  І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому.

1:14  Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,

1:15  і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

1:16  Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.

1:17  І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.

1:18  І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.

1:19  І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи.

1:20  І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним.

1:21  І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.

1:22  І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.

1:23  І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,

1:24  кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

1:25  І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.

1:26  І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.

1:27  І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелїває, і слухають Його?

1:28  І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській.

1:29  І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.

1:30  Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї.

1:31  І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.

1:32  Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.

1:33  І ввесь город зібрав ся до дверей.

1:34  І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.

1:35  І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся.

1:36  І пустились за Ним Симон і ті що з ним.

1:37  І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.

1:38  І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.

1:39  І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.

1:40  І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.

1:41  Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.

1:42  І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.

1:43  І, заказавши йому, зараз відослав його,

1:44  і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищеннє твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

1:45  Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.

Chapter 2

2:1  І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї.

2:2  І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово.

2:3  І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.

2:4  І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений.

2:5  Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.

2:6  Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх:

2:7  Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

2:8  І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших?

2:9  Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи.

2:10  От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи, до розслабленого:

2:11  Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого.

2:12  І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.

2:13  І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.

2:14  І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

2:15  І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.

2:16  І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?

2:17  І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння;

2:18  А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?

2:19  І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.

2:20  Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні.

2:21  І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.

2:22  І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.

2:23  І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.

2:24  І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?

2:25  А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним?

2:26  Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?

2:27  І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.

2:28  Тим Син чоловічий - Господь і суботи.

Chapter 3

3:1  І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

3:2  І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.

3:3  І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині.

3:4  І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.

3:5  І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

3:6  І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

3:7  Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

3:8  і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

3:9  І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него.

3:10  Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.

3:11  А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.

3:12  І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

3:13  І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.

3:14  І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,

3:15  і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

3:16  І дав Симонові імя Петр;

3:17  та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;

3:18  та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,

3:19  та Юду Іскариодького, що зрадив Його.

3:20  Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.

3:21  І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

3:22  А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

3:23  І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

3:24  І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

3:25  І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

3:26  І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому.

3:27  Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

3:28  Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

3:29  хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

3:30  бо казали: Духа нечистого має.

3:31  Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

3:32  І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

3:33  І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

3:34  І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

3:35  Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.

Chapter 4

4:1  І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.

4:2  І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

4:3  Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:

4:4  і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

4:5  Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

4:6  Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

4:7  А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

4:8  А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

4:9  І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

4:10  Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

4:11  І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,

4:12  щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.

4:13  І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?

4:14  Сїяч слово сіє.

4:15  Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.

4:16  Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

4:17  та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.

4:18  А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,

4:19  та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

4:20  А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

4:21  І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

4:22  Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

4:23  Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

4:24  І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

4:25  Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.

4:26  І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

4:27  та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.

4:28  Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

4:29  Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

4:30  І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

4:31  Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;

4:32  а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.

4:33  І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

4:34  Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.

4:35  І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

4:36  І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.

4:37  І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

4:38  А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

4:39  І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

4:40  І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

4:41  І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

Chapter 5

5:1  І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

5:2  І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,

5:3  що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:

5:4  часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.

5:5  І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

5:6  Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,

5:7  і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

5:8  (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)

5:9  І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.

5:10  І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.

5:11  Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.

5:12  І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.

5:13  І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

5:14  А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

5:15  І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

5:16  І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.

5:17  І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.

5:18  І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

5:19  Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.

5:20  І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.

5:21  А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

5:22  І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

5:23  і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

5:24  І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.

5:25  Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

5:26  і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,

5:27  почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

5:28  Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

5:29  І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.

5:30  І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

5:31  І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

5:32  І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

5:33  Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

5:34  Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

5:35  Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

5:36  Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

5:37  І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

5:38  І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

5:39  І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

5:40  І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.

5:41  Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.

5:42  І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

5:43  І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.

Chapter 6

6:1  І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.

6:2  І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

6:3  Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

6:4  Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.

6:5  І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.

6:6  І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

6:7  І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;

6:8  і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,

6:9  щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.

6:10  І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

6:11  А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.

6:12  І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

6:13  І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

6:14  І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

6:15  Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

6:16  Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

6:17  Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

6:18  Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

6:19  Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.

6:20  Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

6:21  Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

6:22  і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

6:23  І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.

6:24  Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

6:25  І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.

6:26  І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.

6:27  І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.

6:28  І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.

6:29  І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.

6:30  І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

6:31  І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.

6:32  І поплили в пусте місце човном, окроме.

6:33  І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

6:34  І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.

6:35  І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -

6:36  відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

6:37  Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

6:38  Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.

6:39  І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,

6:40  і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

6:41  І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.

6:42  І їли всі, й наситились.

6:43  І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

6:44  А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

6:45  І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

6:46  І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

6:47  І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.

6:48  І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

6:49  Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

6:50  всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

6:51  І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

6:52  Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.

6:53  І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

6:54  І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,

6:55  кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.

6:56  І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.

Chapter 7

7:1  І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.

7:2  І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:

7:3  (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;

7:4  і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).

7:5  Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

7:6  Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

7:7  Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

7:8  Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.

7:9  І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

7:10  Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.

7:11  Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;

7:12  і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,

7:13  обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

7:14  І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:

7:15  Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.

7:16  Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

7:17  І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.

7:18  І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?

7:19  бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?

7:20  Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.

7:21  З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,

7:22  злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:

7:23  все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

7:24  І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

7:25  Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому

7:26  Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

7:27  Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.

7:28  Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.

7:29  І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

7:30  І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

7:31  І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

7:32  І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

7:33  І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

7:34  І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

7:35  І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

7:36  І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;

7:37  І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.

Chapter 8

8:1  Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

8:2  Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

8:3  А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.

8:4  І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?

8:5  І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.

8:6  І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.

8:7  І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

8:8  Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.

8:9  Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

8:10  І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

8:11  І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

8:12  І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

8:13  І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.

8:14  І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.

8:15  І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.

8:16  І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.

8:17  І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?

8:18  Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?

8:19  Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.

8:20  Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.

8:21  І рече їм: Як же ви не розумієте?

8:22  І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

8:23  І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

8:24  І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

8:25  Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

8:26  І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.

8:27  І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?

8:28  Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.

8:29  А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

8:30  І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.

8:31  І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.

8:32  І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.

8:33  Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.

8:34  І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.

8:35  Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.

8:36  Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?

8:37  Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

8:38  Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

Chapter 9

9:1  І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі.

9:2  А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними.

9:3  І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.

9:4  І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.

9:5  І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.

9:6  Не знав бо, що казати: були бо полякані.

9:7  І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

9:8  І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

9:9  Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

9:10  І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

9:11  І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

9:12  Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

9:13  Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.

9:14  І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

9:15  І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

9:16  І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

9:17  І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

9:18  І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

9:19  Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.

9:20  І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

9:21  І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

9:22  І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

9:23  Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

9:24  І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

9:25  Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.

9:26  І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

9:27  Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

9:28  І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.

9:29  І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.

9:30  І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.

9:31  Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

9:32  Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

9:33  І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

9:34  Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

9:35  І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.

9:36  І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-

9:37  Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

9:38  Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами.

9:39  Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.

9:40  Хто бо не проти вас, той за вас.

9:41  Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

9:42  Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

9:43  І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,

9:44  де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:45  І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,

9:46  де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

9:47  І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,

9:48  де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:49  Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.

9:50  Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.

Chapter 10

10:1  І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.

10:2  І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.

10:3  Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?

10:4  Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.

10:5  І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.

10:6  З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.

10:7  Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї,

10:8  і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло.

10:9  Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.

10:10  А в господї знов ученики Його про се питали Ного.

10:11  І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.

10:12  І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

10:13  І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.

10:14  Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже.

10:15  Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.

10:16  І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.

10:17  І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати?

10:18  Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог.

10:19  Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір.

10:20  Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.

10:21  Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.

10:22  Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.

10:23  І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!

10:24  Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!

10:25  Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.

10:26  Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?

10:27  Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

10:28  І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

10:29  Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,

10:30  та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне.

10:31  Многі ж перві будуть останнї, а останні перві.

10:32  Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:

10:33  Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;

10:34  і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

10:35  І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.

10:36  Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?

10:37  Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.

10:38  Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?

10:39  Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;

10:40  тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.

10:41  І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана.

10:42  Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.

10:43  Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;

10:44  і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.

10:45  Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

10:46  І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.

10:47  І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.

10:48  І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

10:49  І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.

10:50  Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.

10:51  І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.

10:52  Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.

Chapter 11

11:1  І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,

11:2  і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть.

11:3  І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди.

11:4  Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.

11:5  І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?

11:6  Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.

11:7  І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.

11:8  Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.

11:9  Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;

11:10  благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!

11:11  І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма.

11:12  І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,

11:13  і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.

11:14  І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.

11:15  І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,

11:16  і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.

11:17  І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.

11:18  І чули письменники та архиєреї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.

11:19  І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города.

11:20  А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.

11:21  І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.

11:22  І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.

11:23  Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.

11:24  Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.

11:25  І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.

11:26  Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

11:27  І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші,

11:28  і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?

11:29  Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

11:30  Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені.

11:31  І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?

11:32  Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був.

11:33  І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.

Chapter 12

12:1  І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.

12:2  І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.

12:3  Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.

12:4  І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.

12:5  І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.

12:6  Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.

12:7  Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.

12:8  І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.

12:9  Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.

12:10  Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

12:11  Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.

12:12  І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.

12:13  І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.

12:14  Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?

12:15  Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.

12:16  Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.

12:17  І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.

12:18  І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:

12:19  Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.

12:20  Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;

12:21  і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.

12:22  І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.

12:23  Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.

12:24  І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?

12:25  Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.

12:26  Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?

12:27  Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.

12:28  І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?

12:29  Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;

12:30  і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.

12:31  А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

12:32  І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;

12:33  і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.

12:34  І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.

12:35  І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?

12:36  Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."

12:37  Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.

12:38  І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,

12:39  та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;

12:40  що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

12:41  І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.

12:42  І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.

12:43  І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.

12:44  Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.

Chapter 13

13:1  І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.

13:2  А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

13:3  А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей:

13:4  Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?

13:5  Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.

13:6  Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.

13:7  Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.

13:8  Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.

13:9  Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.

13:10  І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия.

13:11  Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.

13:12  Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.

13:13  І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

13:14  Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;

13:15  хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;

13:16  і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

13:17  Горе ж важким і годуючим під той час!

13:18  Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.

13:19  Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.

13:20  І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї.

13:21  І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри.

13:22  Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.

13:23  Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе.

13:24  Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,

13:25  і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.

13:26  І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

13:27  І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.

13:28  Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто.

13:29  Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.

13:30  Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.

13:31  Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

13:32  Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.

13:33  Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора.

13:34  Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував.

13:35  Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;)

13:36  щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих.

13:37  Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.

Chapter 14

14:1  Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

14:2  Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.

14:3  А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

14:4  Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

14:5  Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.

14:6  Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.

14:7  Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

14:8  Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.

14:9  Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

14:10  А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

14:11  Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

14:12  І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

14:13  І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,

14:14  і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

14:15  І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

14:16  І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

14:17  І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.

14:18  І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

14:19  Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?

14:20  Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

14:21  Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

14:22  Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.

14:23  І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.

14:24  І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

14:25  Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

14:26  І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

14:27  І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.

14:28  Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

14:29  Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.

14:30  І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

14:31  Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.

14:32  І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.

14:33  І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

14:34  і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.

14:35  І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

14:36  І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.

14:37  І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

14:38  Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.

14:39  І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

14:40  І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

14:41  І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.

14:42  Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.

14:43  І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

14:44  Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.

14:45  І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.

14:46  Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

14:47  Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.

14:48  І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.

14:49  Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

14:50  І, покинувши Його, всі повтікали.

14:51  А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);

14:52  він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.

14:53  І поведи Ісуса до архиєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

14:54  А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.

14:55  Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

14:56  Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

14:57  І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

14:58  Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.

14:59  Та й так не сходились сьвідчення їх.

14:60  І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

14:61  Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?

14:62  Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.

14:63  Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

14:64  Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.

14:65  І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

14:66  І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,

14:67  і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

14:68  Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

14:69  І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

14:70  Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

14:71  Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

14:72  І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

Chapter 15

15:1  І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

15:2  І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

15:3  І винуватили Його архиєреї багато.

15:4  Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

15:5  Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.

15:6  На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

15:7  Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

15:8  І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.

15:9  Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

15:10  Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

15:11  Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

15:12  Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

15:13  Вони ж знов закричали: Розпни Його,

15:14  Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.

15:15  Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.

15:16  Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

15:17  І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,

15:18  та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

15:19  І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

15:20  І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.

15:21  І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.

15:22  І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

15:23  І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

15:24  І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

15:25  Була ж година третя, і розняли Його.

15:26  І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

15:27  І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

15:28  І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.

15:29  І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

15:30  спаси себе й зійди з хреста.

15:31  Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.

15:32  Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

15:33  Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.

15:34  А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

15:35  І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

15:36  Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.

15:37  Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

15:38  І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

15:39  Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.

15:40  Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

15:41  що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

15:42  А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

15:43  прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.

15:44  Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

15:45  А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,

15:46  і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

15:47  Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.

Chapter 16

16:1  І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.

16:2  І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.

16:3  І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?

16:4  І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.

16:5  І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.

16:6  Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.

16:7  Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.

16:8  І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо.

16:9  Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів.

16:10  Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.

16:11  А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.

16:12  Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.

16:13  І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.

16:14  Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.

16:15  І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.

16:16  Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

16:17  Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;

16:18  гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.

16:19  Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога.

16:20  Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.