UkrKulish - Acts

Chapter 1

1:1  Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав,

1:2  аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав;

1:3  перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже;

1:4  і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чули від мене.

1:5  Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.

1:6  Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське?

1:7  Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї.

1:8  А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.

1:9  І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх.

1:10  І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі,

1:11  котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.

1:12  Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи.

1:13  І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.

1:14  Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

1:15  І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти):

1:16  Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.

1:17  Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього.

1:18  Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.

1:19  І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.

1:20  Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший.

1:21  Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус,

1:22  почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його.

1:23  І поставили двох: Иосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія.

1:24  І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всіх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси,

1:25  приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.

1:26  І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.

Chapter 2

2:1  А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі.

2:2  І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи.

2:3  1 явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них.

2:4  І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

2:5  Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.

2:6  Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.

2:7  Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї?

2:8  Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились,

2:9  Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,

2:10  і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,

2:11  Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже?

2:12  Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути?

2:13  Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.

2:14  Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.

2:15  Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.

2:16  А єсть се, що промовив пророк Йоіл:

2:17  І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

2:18  і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.

2:19  І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву.

2:20  Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.

2:21  І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

2:22  Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,

2:23  Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.

2:24  Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.

2:25  Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.

2:26  Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії.

2:27  Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння,

2:28  Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.

2:29  Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.

2:30  Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його,

2:31  предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння.

2:32  Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.

2:33  Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

2:34  Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

2:35  доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.

2:36  Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

2:37  Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?

2:38  Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

2:39  Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.

2:40  І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.

2:41  Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.

2:42  Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах.

2:43  Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.

2:44  І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне;

2:45  і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба.

2:46  І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця,

2:47  хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.

Chapter 3

3:1  Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.

3:2  І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.

3:3  Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.

3:4  Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.

3:5  Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.

3:6  Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.

3:7  І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,

3:8  і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.

3:9  І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.

3:10  А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.

3:11  Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.

3:12  І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?

3:13  Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.

3:14  Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,

3:15  а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.

3:16  І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.

3:17  І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.

3:18  Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.

3:19  Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,

3:20  і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,

3:21  котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.

3:22  Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.

3:23  Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.

3:24  І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.

3:25  Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.

3:26  Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.

Chapter 4

4:1  Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,

4:2  сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.

4:3  І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

4:4  Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

4:5  І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі,

4:6  та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

4:7  і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

4:8  Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

4:9  коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,

4:10  то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

4:11  Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;

4:12  і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

4:13  Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

4:14  і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

4:15  Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,

4:16  говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

4:17  Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

4:18  І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

4:19  Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.

4:20  Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.

4:21  Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.

4:22  Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.

4:23  Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

4:24  Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

4:25  котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

4:26  Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

4:27  Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

4:28  зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

4:29  І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

4:30  і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

4:31  А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

4:32  Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.

4:33  І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

4:34  Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

4:35  та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

4:36  Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

4:37  мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.

Chapter 5

5:1  Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,

5:2  та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.

5:3  Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?

5:4  Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

5:5  Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.

5:6  Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.

5:7  І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.

5:8  Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

5:9  Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

5:10  Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.

5:11  І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

5:12  Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

5:13  З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

5:14  І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

5:15  Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.

5:16  Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

5:17  Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

5:18  і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

5:19  Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

5:20  Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

5:21  Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

5:22  Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,

5:23  говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.

5:24  Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.

5:25  Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

5:26  Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

5:27  І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

5:28  кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

5:29  Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.

5:30  Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

5:31  Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

5:32  І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.

5:33  Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.

5:34  Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,

5:35  і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.

5:36  Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.

5:37  Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.

5:38  А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо ;

5:39  коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.

5:40  Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.

5:41  Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

5:42  І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.

Chapter 6

6:1  У тї ж дні, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх.

6:2  Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не лвчнть нам, покинувши слово Боже, служити при столах.

6:3  Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб.

6:4  Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем.

6:5  І вподобалось слово всїй громаді; і вибрали СтеФана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї,

6:6  котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них.

6:7  І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі.

6:8  Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.

6:9  Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.

6:10  І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав.

6:11  Тодї підгустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.

6:12  І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду,

6:13  і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону

6:14  чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам.

6:15  І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його якби лице ангела.

Chapter 7

7:1  Каже тодї архиєрей: Чи справді се так?

7:2  Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані,

7:3  і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.

7:4  Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.

7:5  І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.

7:6  Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.

7:7  А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.

7:8  І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.

7:9  А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,

7:10  і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.

7:11  Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.

7:12  Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.

7:13  А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.

7:14  Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.

7:15  Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,

7:16  і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.

7:17  Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,

7:18  аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа.

7:19  Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.

7:20  Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.

7:21  Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.

7:22  І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.

7:23  Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

7:24  І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.

7:25  Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.

7:26  Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?

7:27  Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?

7:28  Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?

7:29  Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.

7:30  А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.

7:31  Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:

7:32  Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.

7:33  Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.

7:34  Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.

7:35  Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).

7:36  Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років.

7:37  Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.

7:38  Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.

7:39  Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,

7:40  говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним.

7:41  І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.

7:42  Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?

7:43  Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.

7:44  Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.

7:45  Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових.

7:46  Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.

7:47  Соломон же збудував йому храм.

7:48  Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:

7:49  Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?

7:50  Хиба не моя рука зробила се все?

7:51  Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.

7:52  Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.

7:53  Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.

7:54  Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.

7:55  Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога,

7:56  і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.

7:57  Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него,

7:58  і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,

7:59  і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.

7:60  Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.

Chapter 8

8:1  Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.

8:2  Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему

8:3  Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю,

8:4  Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.

8:5  І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

8:6  І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.

8:7  З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.

8:8  І стались радощі великі в городі тому.

8:9  Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.

8:10  На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.

8:11  Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.

8:12  Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.

8:13  Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.

8:14  Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

8:15  котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

8:16  (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)

8:17  Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.

8:18  Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,

8:19  говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.

8:20  Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.

8:21  Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.

8:22  Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

8:23  Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.

8:24  Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.

8:25  Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

8:26  Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде 8 Єрусалиму в Газу; вона пуста.

8:27  І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;

8:28  і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.

8:29  Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.

8:30  Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?

8:31  Він же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним.

8:32  Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх.

8:33  У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життв Його.

8:34  Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?

8:35  Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.

8:36  Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?

8:37  Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.

8:38  І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.

8:39  Як же вийшли з води. Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.

8:40  Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.

Chapter 9

9:1  Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, ї приступив до архиєрея,

9:2  і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим

9:3  Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,

9:4  і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?

9:5  Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).

9:6  І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.

9:7  Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши.

9:8  Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й приведи в Дамаск.

9:9  І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.

9:10  Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.

9:11  Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,

9:12  І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.

9:13  Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;

9:14  і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.

9:15  Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:

9:16  я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.

9:17  Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.

9:18  І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.

9:19  І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.

9:20  І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.

9:21  Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?

9:22  А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.

9:23  Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.

9:24  Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.

9:25  Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.

9:26  Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.

9:27  Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.

9:28  І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.

9:29  І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.

9:30  Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.

9:31  Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.

9:32  Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.

9:33  Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.

9:34  І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.

9:35  І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.

9:36  Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.

9:37  Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.

9:38  Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.

9:39  Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна.

9:40  Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.

9:41  Подавши їй руку, підвів її, покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.

9:42  І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа.

9:43  Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря).

Chapter 10

10:1  Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,

10:2  побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.

10:3  Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!

10:4  Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.

10:5  Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.

10:6  Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.

10:7  Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,

10:8  і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.

10:9  Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.

10:10  Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,

10:11  і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,

10:12  в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні.

10:13  І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.

10:14  Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого.

10:15  А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.

10:16  Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.

10:17  Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,

10:18  і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?

10:19  Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.

10:20  Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.

10:21  Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?

10:22  Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.

10:23  Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.

10:24  А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.

10:25  Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.

10:26  Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.

10:27  І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.

10:28  І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.

10:29  Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?

10:30  І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї.

10:31  і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом.

10:32  Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.

10:33  Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

10:34  Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,

10:35  а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.

10:36  Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх);

10:37  ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан,

10:38  Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.

10:39  І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.

10:40  Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним

10:41  не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.

10:42  І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.

10:43  Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

10:44  Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його.

10:45  І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.

10:46  Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр:

10:47  Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?

10:48  І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів.

Chapter 11

11:1  Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.

11:2  І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,

11:3  кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.

11:4  Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:

11:5  Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.

11:6  Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.

11:7  І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.

11:8  Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.

11:9  Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,

11:10  Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.

11:11  І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.

11:12  Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;

11:13  і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.

11:14  Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.

11:15  Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.

11:16  Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.

11:17  Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?

11:18  Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!

11:19  Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.

11:20  Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.

11:21  І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

11:22  Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;

11:23  котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.

11:24  Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.

11:25  Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,

11:26  і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.

11:27  Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.

11:28  Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.

11:29  З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.

11:30  Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.

Chapter 12

12:1  Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.

12:2  Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,

12:3  а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.)

12:4  І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.

12:5  Стережено ж Петра в темниці; церква ж без перестану молилась Богу за него.

12:6  Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці.

12:7  І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.

12:8  І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною.

12:9  І, вийшовши, вийшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.

12:10  Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него.

12:11  І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.

12:12  І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились.

12:13  Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;

12:14  і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима.

12:15  Вони ж сказали до неї: Збожеволіла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його.

12:16  Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увиділи його, та й здивувались.

12:17  Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.

12:18  Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром.

12:19  Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кесарию, жив (там).

12:20  Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської.

12:21  Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них:

12:22  Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка!

12:23  Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу ; і з'їли його черви, і вмер.

12:24  Слово ж Боже росло і множилось.

12:25  Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.

Chapter 13

13:1  Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.

13:2  Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.

13:3  Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

13:4  Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.

13:5  І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських , мали ж і Йоана за слугу.

13:6  Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,

13:7  котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.

13:8  Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.

13:9  Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,

13:10  сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні?

13:11  Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.

13:12  Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.

13:13  Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.

13:14  Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посідали.

13:15  Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.

13:16  Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:

13:17  Бог народу Ізраїлського вибрав отців наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.

13:18  І до сорока літ годував їх у пустині.

13:19  А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.

13:20  А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка.

13:21  А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт.

13:22  А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.

13:23  Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса,

13:24  перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

13:25  Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.

13:26  Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

13:27  Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його,

13:28  і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.

13:29  Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;

13:30  Бог же воскресив Його з мертвих,

13:31  Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.

13:32  А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,

13:33  що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе.

13:34  А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.

13:35  Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.

13:36  Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;

13:37  Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.

13:38  Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;

13:39  і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

13:40  Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:

13:41  Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.

13:42  Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.

13:43  Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

13:44  А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.

13:45  Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

13:46  Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

13:47  Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.

13:48  Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

13:49  Розносило ся ж слово Боже по всій тій сторонї.

13:50  Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

13:51  Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.

13:52  Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.

Chapter 14

14:1  Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.

14:2  Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів.

14:3  Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.

14:4  Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.

14:5  Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,

14:6  вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,

14:7  і там благовіствували.

14:8  А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив.

14:9  Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,

14:10  рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.

14:11  Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.

14:12  Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.

14:13  Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом.

14:14  Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,

14:15  і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.

14:16  Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх.

14:17  Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.

14:18  се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.

14:19  Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.

14:20  Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.

14:21  І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,

14:22  укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

14:23  Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

14:24  І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.

14:25  А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,

14:26  а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили.

14:27  Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.

14:28  Пробували ж там час немалий з учениками.

Chapter 15

15:1  І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.

15:2  Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.

15:3  Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.

15:4  Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.

15:5  Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

15:6  І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.

15:7  Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

15:8  І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,

15:9  і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

15:10  Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.

15:11  Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

15:12  Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.

15:13  Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.

15:14  Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.

15:15  З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:

15:16  Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,

15:17  щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.

15:18  Звісні од віку Богові всі діла Його.

15:19  То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;

15:20  а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

15:21  Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

15:22  Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,

15:23  написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.

15:24  Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;

15:25  то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,

15:26  людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.

15:27  Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.

15:28  Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:

15:29  щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.

15:30  Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.

15:31  Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.

15:32  Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.

15:33  Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.

15:34  Зводив же Сила зостатись там.

15:35  Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.

15:36  По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.

15:37  Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.

15:38  Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.

15:39  Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,

15:40  Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,

15:41  і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.

Chapter 16

16:1  Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

16:2  що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.

16:3  Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.

16:4  Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.

16:5  Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.

16:6  Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

16:7  Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

16:8  Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.

16:9  І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам.

16:10  Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

16:11  Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию,. другого ж дня в Неаполь,

16:12  а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.

16:13  А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.

16:14  І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.

16:15  Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

16:16  Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

16:17  Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

16:18  Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

16:19  Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

16:20  І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

16:21  і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

16:22  І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.

16:23  І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх

16:24  Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

16:25  О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

16:26  Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

16:27  Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.

16:28  Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.

16:29  Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,

16:30  а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?

16:31  Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

16:32  І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.

16:33  І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.

16:34  І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

16:35  Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.

16:36  Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;

16:37  Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.

16:38  Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне.

16:39  І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.

16:40  І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.

Chapter 17

17:1  Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська.

17:2  По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання,

17:3  виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам.

17:4  І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало.

17:5  Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.

17:6  Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;

17:7  Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус.

17:8  Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се.

17:9  І взявши поруку у Ясона і в иншнх, відпустили їх.

17:10  Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу.

17:11  Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є.

17:12  Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало.

17:13  Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ.

17:14  Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов ніби над море, а Сила та Тимотей зостались.

17:15  Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сиди та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли.

17:16  Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству.

17:17  Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся.

17:18  Деякі ж з Фидософів Епикуреїв та Стоїків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє.

17:19  І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш?

17:20  Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути.

17:21  Усї бо Атиняне і захожі чужоземці ні про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове.

17:22  Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні.

17:23  Бо, ходячи та дивлячись на божниці ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам.

17:24  Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї. Господь, не в рукотворних храмах домує,

17:25  нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все;

17:26  і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жила на всему лиці землї, відграничивши наперед призначені часи і гряницї домування їх,

17:27  щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас.

17:28  Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми.

17:29  Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої.

17:30  От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повеліває всїм людям усюди каятись;

17:31  бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.

17:32  Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се.

17:33  І так Павел пійшов з посеред них.

17:34  Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними.

Chapter 18

18:1  Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт,

18:2  І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них.

18:3  А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу.

18:4  І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян.

18:5  Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса.

18:6  Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду.

18:7  І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи.

18:8  Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились.

18:9  Рече ж Господь у нічному видінню Павлу: Не бійся, тільки говори й не мовчи:

18:10  бо я з тобою, і ніхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподіяти; бо в мене багато людей у сьому городі.

18:11  І пробував там рік і шість місяців, навчаючи між ними слова Божого.

18:12  Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушне Жиди на Павла, та й повели його перед суд,

18:13  говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога.

18:14  Як же хотів Павел одкрити уста. каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе діло, вислухав би я вас (до слова).

18:15  Коли ж (тут) питаннє про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути.

18:16  Та й повиганяв їх із судища.

18:17  Тодї всі Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже.

18:18  Павел же, пробувши там ще доволі днів, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю.

18:19  Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами.

18:20  Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив,

18:21  а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу.

18:22  А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию.

18:23  І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників.

18:24  Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес.

18:25  Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове.

18:26  І почав одважно говорити в школі. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень.

18:27  Як же захотїв він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю;

18:28  сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос.

Chapter 19

19:1  Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,

19:2  рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж казали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.

19:3  І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.

19:4  Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.

19:5  Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.

19:6  І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.

19:7  Було ж усїх до дванайцяти чоловік.

19:8  Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.

19:9  Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.

19:10  Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.

19:11  І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,

19:12  так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.

19:13  Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.

19:14  Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.

19:15  Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?

19:16  І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому.

19:17  Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса.

19:18  І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.

19:19  Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.

19:20  Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.

19:21  Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.

19:22  Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув ся) час ув Азиї.

19:23  Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.

19:24  Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.

19:25  Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;

19:26  та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.

19:27  І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.

19:28  Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!

19:29  І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових.

19:30  Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики.

19:31  І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.

19:32  Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.

19:33  З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом.

19:34  Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська!

19:35  Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета!

19:36  А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.

19:37  Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.

19:38  Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного.

19:39  А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.

19:40  Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище.

19:41  І, се промовивши, розпустив громаду.

Chapter 20

20:1  А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.

20:2  Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.

20:3  Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.

20:4  Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.

20:5  Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.

20:6  Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день.

20:7  Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.

20:8  Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.

20:9  Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павед промовляв много, похилрзпшсь зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.

20:10  Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.

20:11  Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов.

20:12  Привели ж хлопця живого і втішились немало.

20:13  Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, так бо звелів, хотівши сам ійти пішки.

20:14  Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.

20:15  А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.

20:16  Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.

20:17  З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.

20:18  Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,

20:19  служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання,

20:20  і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,

20:21  сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

20:22  І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені.

20:23  Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.

20:24  Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.

20:25  І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.

20:26  Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх.

20:27  Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.

20:28  Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

20:29  Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.

20:30  І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.

20:31  Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

20:32  А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.

20:33  Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я.

20:34  Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.

20:35  У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати.

20:36  І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.

20:37  Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його,

20:38  смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.

Chapter 21

21:1  Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.

21:2  І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.

21:3  Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар.

21:4  І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.

21:5  А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились;

21:6  і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.

21:7  Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.

21:8  Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.

21:9  Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.

21:10  Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.

21:11  І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.

21:12  Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.

21:13  Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.

21:14  Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.

21:15  По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.

21:16  Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.

21:17  Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати.

21:18  Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші.

21:19  І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.

21:20  Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону.

21:21  Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв.

21:22  Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.

21:23  Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.

21:24  Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його.

21:25  Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.

21:26  Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.

21:27  Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,

21:28  гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.

21:29  (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)

21:30  І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.

21:31  Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.

21:32  Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.

21:33  Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.

21:34  І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок.

21:35  Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.

21:36  Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!

21:37  А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?

21:38  Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?

21:39  Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.

21:40  Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:

Chapter 22

22:1  Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами.

22:2  Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.

22:3  І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер.

22:4  Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок;

22:5  яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.

22:6  Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.

22:7  І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?

22:8  Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.

22:9  Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені.

22:10  Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.

22:11  Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.

22:12  Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів,

22:13  прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його.

22:14  Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.

22:15  Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.

22:16  А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.

22:17  І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,

22:18  і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.

22:19  А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.

22:20  І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.

22:21  І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.

22:22  Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.

22:23  Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,

22:24  звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.

22:25  Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?

22:26  Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.

22:27  Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.

22:28  І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).

22:29  Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.

22:30  Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.

Chapter 23

23:1  Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня.

23:2  Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.

23:3  Тоді рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?

23:4  Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш?

23:5  Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого.

23:6  Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять.

23:7  Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і розділилась громада.

23:8  Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, ні ангела, ні духа, а Фарисеї визнають обох.

23:9  Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом.

23:10  І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.

23:11  Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.

23:12  Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що ні їсти муть, ні пити муть, доки не вбють Павла.

23:13  Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.

23:14  Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.

23:15  Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.

23:16  Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.

23:17  Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.

23:18  Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.

23:19  Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити мені?

23:20  Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотіли лучче розпитатись про него.

23:21  Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.

23:22  Тисячник же відпустив хлопця, звелівши нікому не казати, що се виявив єси передо мною.

23:23  І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи;

23:24  і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цілого до старости Феликса.

23:25  Написав же й лист такого змісту:

23:26  Клавдий Лизия вельможному старості Феликсові: радуй ся.

23:27  Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин.

23:28  Хотівши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,

23:29  і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.

23:30  Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.

23:31  Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.

23:32  А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.

23:33  Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старості, поставили перед ним і Павла.

23:34  Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,

23:35  слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.

Chapter 24

24:1  По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.

24:2  Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,

24:3  завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.

24:4  Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротці, твоєю ласкою.

24:5  Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі,

24:6  що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити.

24:7  Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,

24:8  звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.

24:9  Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.

24:10  Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.

24:11  Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.

24:12  Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі;

24:13  анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене.

24:14  Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,

24:15  маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.

24:16  На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

24:17  По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.

24:18  У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,

24:19  котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.

24:20  Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,

24:21  окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.

24:22  Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.

24:23  І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати Або приходити до него.

24:24  По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.

24:25  Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе.

24:26  До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним.

24:27  Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.

Chapter 25

25:1  Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.

25:2  І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,

25:3  просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, змовившись, щоб його вбити на дорозї.

25:4  Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).

25:5  Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.

25:6  І, пробувши у них більш десяти днів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла.

25:7  Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.

25:8  А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив.

25:9  Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?

25:10  Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш.

25:11  Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.

25:12  Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.

25:13  Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.

25:14  А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;

25:15  про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него.

25:16  Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.

25:17  Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.

25:18  Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,

25:19  були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.

25:20  Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.

25:21  Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.

25:22  Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.

25:23  Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.

25:24  І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.

25:25  Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.

25:26  Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.

25:27  Нерозсудливо бо мені здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.

Chapter 26

26:1  Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:

26:2  Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,

26:3  а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.

26:4  Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,

26:5  знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.

26:6  А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді,

26:7  котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.

26:8  Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?

26:9  Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.

26:10  Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос.

26:11  І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.

26:12  І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,

26:13  ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.

26:14  Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).

26:15  Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.

26:16  Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,

26:17  вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,

26:18  відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

26:19  Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,

26:20  а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.

26:21  За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити.

26:22  Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей:

26:23  що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.

26:24  Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.

26:25  Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.

26:26  Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.

26:27  Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.

26:28  Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином.

26:29  Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.

26:30  І, як промовив се, устав цар і игемон і Вереникия і ті, що сиділи з ними,

26:31  і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нічого смерти достойного не робить чоловік сей.

26:32  Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.

Chapter 27

27:1  Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти.

27:2  І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.

27:3  А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.

27:4  А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.

27:5  І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські.

27:6  А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него.

27:7  Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона,

27:8  і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.

27:9  Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел,

27:10  кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.

27:11  Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.

27:12  Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм.

27:13  Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.

27:14  Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.

27:15  Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми і носило нас.

27:16  На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна,

27:17  котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.

27:18  А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.

27:19  А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.

27:20  Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.

27:21  Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.

27:22  А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.

27:23  Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,

27:24  глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою.

27:25  Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені.

27:26  Мусимо бо до острова якогось пристати.

27:27  Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;

27:28  і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.

27:29  І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.

27:30  Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу,

27:31  сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.

27:32  Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.

27:33  Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши.

27:34  Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.

27:35  Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти.

27:36  Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу.

27:37  Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ.

27:38  А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.

27:39  Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.

27:40  І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.

27:41  Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.

27:42  Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік.

27:43  Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,

27:44  а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю.

Chapter 28

28:1  Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.

28:2  Чужоземці ж показали нам не мале милосерде: розложивши бо багаттє, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.

28:3  Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.

28:4  Побачивши чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.

28:5  Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха.

28:6  Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.

28:7  Навкруги ж сього місця були землі першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три дні поприятельски гостив.

28:8  І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.

28:9  Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.

28:10  Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).

28:11  По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,

28:12  і припливши в Сиракузу, пробули (там) три дні.

28:13  А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,

28:14  де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим.

28:15  Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.

28:16  Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його.

28:17  Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам.

28:18  Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо ніякої вини смерти не було в мені.

28:19  Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.

28:20  Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.

28:21  Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.

28:22  Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.

28:23  Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера.

28:24  І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.

28:25  І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,

28:26  глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:

28:27  бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.

28:28  Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.

28:29  І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.

28:30  Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,

28:31  проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.