UkrOgienko - Psalms

Chapter 1

1:1  Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків,

1:2  та в Зако́ні Господнім його насоло́да, і про Зако́н Його вдень та вночі він роздумує!

1:3  І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́!

1:4  Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває!

1:5  Ось тому́ то не всто́ять безбожні на су́ді, ані грішники у зборі праведних, —

1:6  дорогу бо праведних знає Госпо́дь, а дорога безбожних загине!

Chapter 2

2:1  Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2:2  Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

2:3  „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

2:4  Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

2:5  Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

2:6  „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

2:7  Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

2:8  Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

2:9  Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

2:10  А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

2:11  Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

2:12  Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Chapter 3

3:2  Господи, — як багато моїх ворогів, як багато стають проти ме́не!

3:3  Багато-хто кажуть про душу мою: „Йому в Бозі спасі́ння нема!“ Се́ла.

3:4  Але, Господи, — щит Ти для мене та слава моя, і мою го́лову Ти підійма́єш!

3:5  Своїм голосом кличу до Господа, — і Він озве́ться зо свято́ї Своєї гори. Се́ла.

3:6  Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене, —

3:7  і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навко́ло ота́борились!

3:8  Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти ра́зиш усіх ворогів моїх в що́ку, зуби грішникам кру́шиш !

3:9  Спасіння від Господа, і над наро́дом Твоїм — Твоє благослове́ння! Се́ла.

Chapter 4

4:1 

Chapter 5

5:2  Почуй, Господи, мову мою, стогна́ння моє зрозумій

5:3  Прислу́хайсь до голосу зо́йку мого́, о мій Ца́рю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися бу́ду!

5:4  Ти слухаєш, Господи, ра́нком мій голос, — ра́нком молитися буду до Тебе та буду чекати,

5:5  бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, — зло не буде в Тобі пробува́ти!

5:6  Перед очима Твоїми не втримаються гультяї́, всіх злочинців нена́видиш Ти.

5:7  Погу́биш Ти неправдомо́вців, кровоже́рну й підступну люди́ну обри́дить Госпо́дь.

5:8  А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду́, до Храму святого Твого вклонюся в страху́ Твоїм.

5:9  Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і ви́рівняй передо мною дорогу Свою, —

5:10  бо в їхніх уста́х нема пра́вди, нутро їхнє прино́сить нещастя, гріб відкритий — їхнє горло, свій язик вони роблять гладе́ньким!

5:11  Признай їх за винних, о Боже, через свої за́міри хай упаду́ть, за їхні великі злочи́нства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!

5:12  А всі, хто наді́ю на Тебе складають, хай ті́шаться, — будуть вічно співати вони, і Ти їх охоро́ниш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім'я́ Твоє!

5:13  Бо Ти, Господи, благословля́тимеш праведного, милістю вкриєш його, як щито́м!

Chapter 6

6:2  Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді!

6:3  Помилуй мене, Господи, я ж бо слаби́й, уздоро́в мене, Господи, бо тремтять мої кості,

6:4  і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?

6:5  Вернися, о Господи, ви́зволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!

6:6  Бож у смерті нема пам'ята́ння про Тебе, у шео́лі ж хто буде хвалити Тебе?

6:7  Зму́чився я від стогна́ння свого́, щоночі постелю свою обмиваю слізьми́, сльозами своїми окроплюю ложе своє!

6:8  Моє око зів'я́ло з печалі, поста́ріло через усіх ворогів моїх.

6:9  Відступіться від мене, усі беззако́нники, бо почув Господь голос мого плачу́!

6:10  Блага́ння моє Господь ви́слухає, молитву мою Господь при́йме, —

6:11  усі мої вороги посоро́млені бу́дуть, і будуть настра́шені дуже: хай ве́рнуться, — і будуть вони посоро́млені за́раз!

Chapter 7

7:2  Господи, Боже мій, — я до Тебе вдаю́ся: спаси Ти мене від усіх моїх напасникі́в, і визволь мене,

7:3  щоб ворог моєї душі не розша́рпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!

7:4  Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в доло́нях моїх,

7:5  коли я доброчи́нцеві злом відплатив, і без причини ограбува́в свого противника, —

7:6  во́рог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене́, і нехай до землі він потопче життя моє, — і хай мою славу обе́рне на порох! Се́ла.

7:7  Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понеси́ся на лютість моїх ворогів, і до мене скеру́й постанову Свою, яку Ти заповів!

7:8  І громада народів ото́чить Тебе, і над нею верни́ся на висоту́!

7:9  Господь судить людей, — суди ж мене, Господи, за моєю правото́ю й за моєю неви́нністю.

7:10  Нехай зло́ба безбожних скінчи́ться, а Ти зміцни праведного, бо виві́дуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!

7:11  Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.

7:12  Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,

7:13  коли хто не наве́рнеться, — буде гострити меча Свого Він, Свого лука натя́гне й наста́вить його,

7:14  і йому пригото́вив смертельні знаря́ддя, — Він зробить огнистими стріли Свої.

7:15  Ото, беззако́ння зачне нечестивий, і завагітні́є безправ'ям, — і породить неправду.

7:16  Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку пригото́вив, —

7:17  обе́рнеться зло його на його голову, і на ма́ківку зі́йде його беззако́ння!

7:18  Я ж Господа буду хвали́ти за Його правдою, і буду ви́співувати Ймення Всеви́шнього Господа!

Chapter 8

8:2  Господи, Владико наш, — яке то величне на ці́лій землі Твоє Йме́ння, — Слава Твоя понад небесами!

8:3  З уст дітей й немовля́т учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб зни́щити проти́вника й ме́сника.

8:4  Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зо́рі, що Ти встанови́в, —

8:5  то що є люди́на, що Ти пам'ятаєш про неї, і син лю́дський, про якого Ти зга́дуєш?

8:6  А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й ве́личчю Ти корону́єш його!

8:7  Учинив Ти його воло́дарем тво́рива рук Своїх, все під но́ги йому вмісти́в:

8:8  худобу дрібну́ та биків, їх усіх, а також степови́х звірів диких,

8:9  птаство небесне та риби морські́, і все, що морськи́ми доро́гами ходить!

8:10  Господи, Боже наш, — яке то вели́чне на ці́лій землі Твоє Йме́ння!

Chapter 9

9:2  Хвали́тиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чу́да Твої!

9:3  Я буду радіти, і ті́шитись буду Тобо́ю, і бу́ду виспі́вувати Ймення Твоє, о Всевишній!

9:4  Як будуть назад відступати мої вороги́, то спіткну́ться і ви́гинуть перед обличчям Твоїм!

9:5  Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні судде́вім сидів, Судде праведний!

9:6  Докори́в Ти народам, безбожного зни́щив, ім'я́ їхнє Ти витер навічні віки́!

9:7  О во́роже мій, руйнува́ння твої закінчи́лись на вічність, — ти й міста́ повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!

9:8  Та буде Господь пробува́ти навіки, Він для су́ду поставив престола Свого,

9:9  і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити наро́ди.

9:10  І тверди́нею буде Господь для пригні́ченого, в час недолі — приту́лком.

9:11  І на Тебе наді́ятись бу́дуть усі, що Ім'я́ Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!

9:12  Співайте Господе́ві, що сидить на Сіоні, між наро́дами розповідайте про чи́ни Його,

9:13  бо карає Він чинки крива́ві, про них пам'ятає, і не забуває Він зо́йку убогих!

9:14  Помилуй мене, Господи, поглянь на стражда́ння моє від моїх ненави́сників, Ти, що мене підійма́єш із брам смерти,

9:15  щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської до́ні я буду радіти спасі́нням Твоїм!

9:16  Наро́ди попа́дали в яму, яку самі ви́копали, до па́стки, яку захова́ли, нога їхня схо́плена.

9:17  Господь зна́ний, Він суд учинив, — спіткну́всь нечестивий у вчинку своєї руки́! Гра на струнах. Села.

9:18  Попряму́ють безбожні в шео́л, всі наро́ди, що Бога забули,

9:19  бож не навіки забу́деться бідний, надія убогих не згине наза́вжди!

9:20  Устань же, о Господи, — хай люди́на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть наро́ди!

9:21  Накинь, Господи, по́страх на них, — нехай знають наро́ди, що вони тільки люди! Се́ла.

9:22  Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?

9:23  Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!

9:24  Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.

9:25  У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!

9:26  Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.

9:27  Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.

9:28  Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.

9:29  Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.

9:30  В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.

9:31  Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті…

9:32  Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.

9:33  Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

9:34  Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

9:35  Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.

9:36  Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!

9:37  Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!

9:38  Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,

9:39  щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!

Chapter 10

10:2  Я наді́юсь на Господа, — як же кажете ви до моєї душі: „Відлітай ти на го́ру свою, немов птах?“ Бо ось нечестиві натя́гують лу́ка, міцно ставлять стрілу́ свою на тятиву́, щоб у те́мряві до простосердих стріляти.

10:3  Як основи зруйновано, — що́ тоді праведний зробить?

10:4  Госпо́дь у святім Своїм храмі, Господь — престол Його на небеса́х, бачать очі Його, повіки Його випробо́вують лю́дських синів!

10:5  Господь випробо́вує праведного, а безбожного й того, хто любить наси́лля, — ненави́дить душа Його!

10:6  Він спу́стить дощем на безбожних горю́че вугі́лля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, — це частка їхньої чаші.

10:7  Бо Господь справедливий, кохає Він правду, — праведний бачить обли́ччя Його!

Chapter 11

11:2  Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!

11:3  Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.

11:4  Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того

11:5  тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“

11:6  Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!

11:7  Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!

11:8  Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!

11:9  Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.

Chapter 12

12:2  Доки, Господи, бу́деш мене забувати наза́вжди, доки будеш ховати від ме́не обличчя Своє?

12:3  Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм — щодня сму́ток? Як довго мій ворог підно́ситись буде над мене?

12:4  Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!

12:5  Щоб мій не́приятель не сказав: „Я його переміг!“ Щоб мої вороги не раділи, як я захита́юсь!

12:6  Я надію на милість Твою поклада́ю, моє серце радіє спасі́нням Твоїм! Я буду співати Господе́ві, бо Він доброді́йство для мене вчинив.

Chapter 13

13:1  Безу́мний говорить у серці своїм: „Нема Бога!“ Зіпсу́лись вони, іобри́дливий чинять учинок, нема доброчи́нця!

13:2  Господь дивиться з неба на лю́дських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

13:3  Усе повідступа́ло, разом стали бридки́ми вони, нема доброчинця, нема ні одно́го!

13:4  Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безпра́в'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його,

13:5  Тоді настраши́лися стра́хом вони, бо Бог в праведнім роді.

13:6  Раду вбогого га́ньбите ви, та Госпо́дь охорона йому.

13:7  Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Своєму наро́ду пове́рне Господь, то радітиме Яків, втіша́тися буде Ізра́їль!

Chapter 14

14:1  Го́споди, хто може перебувати в наме́ті Твоїм? Хто ме́шкати може на святій Твоїй горі? —

14:2  Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,

14:3  хто не обмовля́є своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!

14:4  Обридли́вий погорджений в очах його, і він богобі́йних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, — і дотримує;

14:5  не дає свого срі́бла на ли́хву, і не бере на невинного пі́дкупу. Хто чинить таке, — ніко́ли той не захита́ється!

Chapter 15

15:1  Хорони́ мене, Боже, — я бо до Тебе вдаю́ся!

15:2  Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій і — добро моє тільки в Тобі!“

15:3  До святих, які на землі, що шляхе́тні вони, — до них все жада́ння моє!

15:4  Нехай мно́жаться сму́тки для тих, хто набув собі інших богів, — я не буду прино́сить їм ли́вної жертви із крови, і їхніх іме́н не носитиму в устах своїх!

15:5  Господь — то частина спа́дку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпира́єш!

15:6  Ча́стки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спа́дщина моя!

15:7  Благословляю я Господа, що радить мені, на́віть ноча́ми навчають мене мої ни́рки.

15:8  Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, — й я не буду захитаний!

15:9  Через те моє серце радіє та дух весели́ться, — і тіло моє спочиває безпечно!

15:10  Бо Ти не опу́стиш моєї душі до шео́лу, не попу́стиш Своєму святому побачити тлі́ння!

15:11  Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, за́вжди блаженство в прави́ці Твоїй!

Chapter 16

16:1  Вислухай, Го́споди, правду мою,послухай блага́ння моє! Почуй молитву мою із уст необлу́дних!

16:2  Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!

16:3  Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,

16:4  а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

16:5  Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!

16:6  Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

16:7  покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.

16:8  Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

16:9  від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!

16:10  То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.

16:11  Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.

16:12  Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.

16:13  Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

16:14  від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.

16:15  А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!

Chapter 17

17:2  то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,

17:3  Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!

17:4  Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!

17:5  Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!

17:6  Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили.

17:7  В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!

17:8  Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:

17:9  із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!

17:10  Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.

17:11  Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.

17:12  Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!

17:13  Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.

17:14  І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!

17:15  Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.

17:16  Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.

17:17  Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —

17:18  він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!

17:19  Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —

17:20  і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!

17:21  Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,

17:22  бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,

17:23  бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!

17:24  І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,

17:25  і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.

17:26  Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,

17:27  із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,

17:28  бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,

17:29  бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!

17:30  Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.

17:31  Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!

17:32  Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?

17:33  Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,

17:34  Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,

17:35  мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.

17:36  І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.

17:37  Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.

17:38  Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —

17:39  я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!

17:40  Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.

17:41  Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!

17:42  Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.

17:43  І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!

17:44  Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!

17:45  На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,

17:46  в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.

17:47  Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,

17:48  Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,

17:49  що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!

17:50  Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!

17:51  Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.

Chapter 18

18:2  Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д.

18:3  Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, —

18:4  без мови й без слів, не чутни́й їхній голос,

18:5  та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, —

18:6  а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!

18:7  Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється.

18:8  Господній Зако́н досконалий, — він змі́цнює душу. Свідчення Господа певне, — воно недосві́дченого умудряє.

18:9  Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселя́ють. Заповідь Господа чиста, — вона очі просвітлює.

18:10  Страх Господа чистий, — він навіки стоїть. При́суди Господа — правда, вони справедливі всі ра́зом,

18:11  дорожчі вони понад золото і понад бе́зліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільнико́вий, —

18:12  і раб Твій у них бережки́й, а в дотри́манні їх — нагорода велика.

18:13  А по́милки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,

18:14  і від сваві́льців Свого раба захова́й, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очи́щений.

18:15  Нехай бу́дуть із волі Твоє́ї слова́ моїх уст, а думки́ мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!

Chapter 19

19:2  В день недолі озве́ться до тебе Госпо́дь, Ім'я́ Бога Якового зробить си́льним тебе!

19:3  Він пошле тобі по́міч із святині, і з Сіону тебе підіпре́!

19:4  Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопа́лення ситим. Се́ла.

19:5  Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і ви́повнить ці́лий твій за́дум!

19:6  Ми бу́дем радіти спасі́нням Твоїм, і піді́ймемо пра́пор в Ім'я́ Бога нашого, — нехай Господь виконає всі проха́ння твої!

19:7  Тепер я пізнав, що спасає Господь помаза́нця Свого́, дає йому ві́дповідь з неба святого Свого́ могу́тніми чи́нами помічно́ї прави́ці Своєї.

19:8  Одні колесни́цями хва́ляться, а інші кі́ньми, а ми бу́дем хвалитись Ім'я́м Господа, нашого Бога:

19:9  вони похилились і впали, а ми стоїмо́ та росте́мо на силах!

19:10  Господи, спаси! Хай озве́ться нам Цар у день нашого кли́кання!

Chapter 20

20:2  Господи, силою Твоєю весели́ться цар, і спасі́нням Твоїм — як він сильно радіє!

20:3  Ти йому дав бажа́ння серця його, і проха́ння уст його не відмо́вив. Се́ла.

20:4  Бо Ти його ви́передив благослове́ннями добра́, на голову йому поклав корону зо щирого золота.

20:5  Життя він у Те́бе просив, — і дав Ти йому довголі́ття на вічні віки́!

20:6  Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу́ та величність кладеш Ти на нього,

20:7  бо Ти вчи́ниш його благословенням вічним, звесели́ш його радістю, як буде він ра́зом з Тобою!

20:8  Цар має наді́ю на Господа, у ласці Всеви́шнього не захитається він.

20:9  Зна́йде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, зна́йде прави́ця Твоя Твоїх ненави́сників.

20:10  На час гніву Свого Ти їх учи́ниш огне́нною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере́ їх.

20:11  Ти ви́губиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів лю́дських.

20:12  Бо нещастя на Тебе вони простягли́, замишляли злу думку, якої здійсни́ти не зможуть,

20:13  бо Ти їх обе́рнеш плечи́ма до нас, на тяти́вах Своїх міцно стріли поставиш на них.

20:14  Піднеси́ся ж, о Господи, в силі Своїй, а ми бу́дем співати й хвалити могу́тність Твою!

Chapter 21

21:2  Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!

21:3  Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!

21:4  Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!

21:5  На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.

21:6  До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.

21:7  А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.

21:8  Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!

21:9  „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“

21:10  Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!

21:11  На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!

21:12  Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!

21:13  Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,

21:14  на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!

21:15  Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.

21:16  Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.

21:17  Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.

21:18  Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!

21:19  Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.

21:20  А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!

21:21  Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!

21:22  Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.

21:23  Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!

21:24  Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,

21:25  бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!

21:26  Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —

21:27  будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

21:28  Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,

21:29  бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!

21:30  Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!

21:31  Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.

21:32  При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!

Chapter 22

22:1  Господь — то мій Па́стир, тому́в недоста́тку не буду, —

22:2  на пасови́ськах зелених осе́лить мене́, на тихую воду мене запрова́дить!

22:3  Він душу мою відживля́є, прова́дить мене́ ради Йме́ння Свого́ по стежка́х справедливости.

22:4  Коли я піду́ хоча б навіть долиною смертної те́мряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, — Твоє же́зло й Твій по́сох — вони мене вті́шать!

22:5  Ти передо мною трапе́зу згото́вив при моїх ворогах, мою го́лову Ти намасти́в був оливою, моя чаша — то на́дмір пиття́!

22:6  Ті́льки добро́ й милосердя мене супрово́дити будуть по всі дні мого життя, а я пробува́тиму в домі Господньому довгі часи́!

Chapter 23

23:1  Господня земля, і все, що на ній, вселе́нна й мешка́нці її,

23:2  бо заклав Він її на моря́х, і на річках її встанови́в.

23:3  Хто зі́йде на го́ру Господню, і хто бу́де стояти на місці святому Його? —

23:4  У кого́ чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиля́в на марно́ту своєї душі, і хто не присягав на обма́ну,

23:5  нехай но́сить він благослове́ння від Господа, а праведність — від Бога спасі́ння свого!

23:6  Таке поколі́ння усіх, хто шукає Його́, хто пра́гне обличчя Твого́, Боже Яковів! Се́ла.

23:7  Піднесі́те верхи́ свої, брами, і будьте відчи́нені, вхо́ди відві́чні, — і вві́йде Цар слави!

23:8  Хто ж то Цар слави? — Господь си́льний й могу́тній, Господь, що поту́жний в бою́!

23:9  Піднесіте верхи́ свої, брами, і піднесіте, вхо́ди відві́чні, — і вві́йде Цар слави!

23:10  Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Савао́т — Він Цар слави! Се́ла.

Chapter 24

24:1  До Тебе підно́шу я, Господи, душу свою,

24:2  Боже мій, я на Тебе наді́юсь, — нехай же я не засоро́млюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!

24:3  Не будуть також посоро́млені всі, хто на Тебе наді́ється, та нехай посоромляться ті, хто на Те́бе встає надаре́мно!

24:4  Доро́ги Твої дай пізнати мені, Го́споди, стежка́ми Своїми мене попрова́дь,

24:5  провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасі́ння мого́, кожен день я на Тебе наді́юсь!

24:6  Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!

24:7  Гріхи молоде́чого віку мого́ та провини мої не прига́дуй, — пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!

24:8  Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, —

24:9  Він прова́дить покірних у правді, і лагі́дних навчає дороги Своєї!

24:10  Всі Господні стежки́ — милосе́рдя та правда для тих, хто Його́ заповіта й свідоцтва доде́ржує.

24:11  Ради Йме́ння Свого, о Господи, прости мені про́гріх, великий бо він!

24:12  Хто то́й чоловік, що боїться він Господа? — Він наставить його на доро́гу, котру має ви́брати:

24:13  душа його жи́тиме в щасті, і насіння його вспадку́е землю!

24:14  При́язнь Господня до тих, хто боїться Його́, і Сві́й заповіт Він звісти́ть їм.

24:15  Мої очі постійно до Господа, бо Він з па́стки витягує но́ги мої.

24:16  Оберни́ся до мене й помилуй мене, — я ж бо самі́тний та бідний!

24:17  Муки серця мого поширились, — ви́зволь мене з моїх у́тисків!

24:18  Подивися на горе моє та на му́ку мою, — і прости всі гріхи́ мої!

24:19  Подивись на моїх ворогів, — як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненави́дять мене!

24:20  Пильнуй же моєї душі та мене хорони́, — щоб не бути мені засоро́мленим, бо наді́юсь на Тебе!

24:21  Невинність та правда нехай оточа́ють мене, бо наді́юсь на Тебе!

24:22  Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його у́тисків!

Chapter 25

25:1  Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непоро́чності, і надіявсь на Господа, — томуне спіткну́ся!

25:2  Перевір мене, Господи, і ви́пробуй мене, перетопи́ мої ни́рки та серце моє,

25:3  бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.

25:4  Не сидів я з людьми́ неправдивими, і не бу́ду ходити з лукавими,

25:5  я громаду злочи́нців знена́видів, і з грішниками я сидіти не буду.

25:6  Умию в неви́нності руки свої, й обійду́ Твого, Господи, же́ртівника,

25:7  щоб хвалу́ Тобі го́лосно ви́голосити, та звісти́ти про всі чу́да Твої.

25:8  Господи, — полюбив я оселю дому Твого́, і місце перебува́ння слави Твоєї.

25:9  Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровоже́рами,

25:10  що в руках їх злоді́йство, що їхня прави́ця напо́внена пі́дкупом.

25:11  А я бу́ду ходити в своїй непоро́чності, — визволь мене та помилуй мене!

25:12  Нога моя стала на рівному місці, — на збо́рах я благословля́тиму Господа!

Chapter 26

26:1  Господь моє світло й спасі́ння моє, — кого бу́ду боятись? Господь — то тверди́ня мого життя, — кого буду ляка́тись?

26:2  Коли будуть зближа́тись до ме́не злочи́нці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники́ та мої вороги, — вони спотикну́ться й попа́дають!

26:3  коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́!

26:4  Одно́го прошу́ я від Господа, буду жадати того́, — щоб я міг пробува́ти в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробува́ти!

26:5  бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́!

26:6  А тепер піднесе́ться моя голова понад ворогами моїми навко́ло мене, і я в Його ски́нії буду прино́сити жертви при ві́дзвуках сурм, і я буду співати та грати Господе́ві!

26:7  Почуй, Господи, голос мій, коли кли́чу, і помилуй мене, і озви́ся до мене!

26:8  За Тебе промовило серце моє: „Шукайте Мого лиця!“ тому, Господи, буду шукати обличчя Твого́:

26:9  не ховай же від мене обличчя Свого́, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені по́міч, — не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасі́ння мого,

26:10  бо мій батько та мати моя мене кинули, — та Господь прийме́ мене!

26:11  Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене сте́жкою рівною, ради моїх ворогів!

26:12  Не видай мене на сваво́лю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облу́дні та неправдомо́вці,

26:13  немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро́!

26:14  Наді́йся на Господа, будь си́льний, і хай буде міцне́ твоє серце, і надійся на Господа!

Chapter 27

27:1  До Тебе я кли́чу, о Господи ске́ле моя, — не будь же безмо́вним до мене, — бо коли Ти замо́вкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гро́бу.

27:2  Почуй голос блага́ння мого, як я кли́чу до Тебе, коли руки свої я підно́шу до храму святого Твого́!

27:3  Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безпра́вство, хто плете́ своїм ближнім про мир, — але зло в їхнім серці!

27:4  Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ді́лом їхні́х рук Ти їм дай, верни їм заслу́жене ними,

27:5  бо вони не вдивля́ються в чинність Господню й діла́ Його рук, — нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!

27:6  Благослове́нний Господь, — бо Він почув голос блага́ння мого!

27:7  Госпо́дь моя сила та щит мій, на нього наді́ялось серце моє, — й Він мені допоміг, і вті́шилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його́!

27:8  Господь сила наро́ду Свого́, і за́хист спасі́ння Свого пома́занця!

27:9  Спаси Свій наро́д, і поблагослови спадщину Свою, і паси їх, і підно́сь їх навіки!

Chapter 28

28:1  Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!

28:2  Дайте Господу славу Іме́ння Його, у препи́шній святині впадіть перед Господом!

28:3  Голос Господній над во́дами, Бог слави гримить, Господь над великими во́дами!

28:4  Голос Господній із силою, голос Господній з вели́чністю.

28:5  Голос Господній ламає кедри́ни, голос Господній торо́щить кедри́ни лива́нські.

28:6  Він примусить скака́ти Лива́н як теля́, та Си́ріон, мов молоду антило́пу.

28:7  Голос Господній викре́шує по́лум'я огняне́,

28:8  голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Каде́ша тремтячою.

28:9  Голос Господній примушує ла́ні тремтіти, й ліси́ обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголо́шує: „Слава!“

28:10  Господь пробува́в в час пото́пу, і буде Господь пробува́ти повік ві́ку Царем!

28:11  Господь подасть силу наро́ду Своє́му, Господь поблагосло́вить ми́ром наро́д Свій!

Chapter 29

29:2  Буду Тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини́ мене ви́тяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!

29:3  Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, — і мене вздорови́в Ти.

29:4  Господи, вивів Ти душу мою із шео́лу, — Ти мене оживи́в, щоб в могилу не схо́дити мені!

29:5  Співайте Господе́ві, святії Його, й славте пам'ять святині Його!

29:6  Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ра́нок!

29:7  А я говорив був у ми́рі своєму: „Я не захита́юсь навіки“!

29:8  Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі́ моїх сил. Як лице Своє Ти захова́в, то збенте́жився я.

29:9  До Тебе я кличу, о Господи, і блага́ю я Господа:

29:10  „Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою?

29:11  Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, бу́дь мені помічнико́м!“

29:12  Ти перемінив мені плач мій на радість, жало́бу мою розв'яза́в, і підпереза́в мене радістю,

29:13  щоб славу співала люди́на Тобі й не замо́вкла! Господи, Боже мій, — повік сла́вити буду Тебе!

Chapter 30

30:2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!

30:3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!

30:4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!

30:5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!

30:6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!

30:7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.

30:8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,

30:9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!

30:10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,

30:11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!

30:12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!

30:13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.

30:14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,

30:15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“

30:16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!

30:17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

30:18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,

30:19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!

30:20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!

30:21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

30:22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!

30:23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.

30:24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

30:25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!

Chapter 31

31:1  Блаже́нний, кому подаро́ваний зло́чин, кому гріх закрито,

31:2  блаженна люди́на, що Госпо́дь їй гріха́ не залічить, що нема в її дусі лука́вства!

31:3  Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму,

31:4  бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжи́ть, і воло́га моя обернулась на літню посу́ху! Се́ла.

31:5  Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: „Признаю́ся в просту́пках своїх перед Господом!“ і провину мого гріха Ти простив. Се́ла.

31:6  Тому кожен побожний відпові́дного ча́су молитися буде до Тебе, і навіть велика нава́ла води не дося́гне до нього!

31:7  Ти покро́ва моя, Ти від у́тиску бу́деш мене стерегти́, Ти обго́рнеш мене радістю спасі́ння! Се́ла. 8 „Я зроблю́ тебе мудрим, і буду навчати тебе у доро́зі, якою ти будеш ходи́ти, Я дам тобі раду, Моє око вважає на те́бе!

31:9  Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба прибо́ркати оздо́бою їхньою — вуди́лом і вузде́чкою, як до тебе вони не зближа́ються“.

31:10  Багато хворі́б — на безбожного, хто ж наді́ю свою покладає на Господа — того милість ото́чує!

31:11  Веселі́тесь у Го́споді, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросе́рді!

Chapter 32

32:1  Співайте із радістю, праведні в Господі, — бо щи́рим лицю́є хвала́!

32:2  Хваліть Господа гу́слами, співайте Йому з десятистру́нною а́рфою,

32:3  заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком су́рем,

32:4  бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!

32:5  Правду та суд Він коха́є, і Господньої милости повна земля!

32:6  Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько.

32:7  Воду мо́рську збирає Він, мов би до мі́ху, безо́дні складає в комо́рах.

32:8  Буде боятися Господа ці́ла земля, всі ме́шканці все́світу бу́дуть лякатись Його,

32:9  бо сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось.

32:10  Госпо́дь ра́ду пога́нів пони́щить, поні́вечить ми́слі наро́дів,

32:11  а за́дум Господній навіки стоятиме, думки́ Його серця — на вічні віки́!

32:12  Блаженний той люд, що Богом у нього Госпо́дь, блаженний наро́д, що Він вибрав його на спа́док Собі!

32:13  Господь споглядає з небе́с, і бачить усіх синів лю́дських,

32:14  приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:

32:15  Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла́!

32:16  Немає царя, що його многість ві́йська спасає, не врятується ве́летень вели́кістю сили,

32:17  для спасі́ння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, —

32:18  ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто наді́ю на милість Його поклада́є,

32:19  щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!

32:20  Душа наша наді́ю склада́є на Господа, — Він наша поміч і щит наш,

32:21  бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо́!

32:22  Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли поклада́ємо наді́ю на Тебе!

Chapter 33

33:2  Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!

33:3  Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!

33:4  Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!

33:5  Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.

33:6  Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!

33:7  Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.

33:8  Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.

33:9  Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!

33:10  Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!

33:11  Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.

33:12  Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!

33:13  Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?

33:14  Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.

33:15  Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!

33:16  Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,

33:17  Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.

33:18  Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.

33:19  Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.

33:20  Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:

33:21  Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!

33:22  Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.

33:23  Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

Chapter 34

34:1  Судися, о Господи, з тими, хто су́диться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

34:2  візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!

34:3  Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!

34:4  Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.

34:5  Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

34:6  нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —

34:7  бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

34:8  Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!

34:9  А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

34:10  Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.

34:11  Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,

34:12  віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!

34:13  А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.

34:14  Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.

34:15  А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,

34:16  з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.

34:17  Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!

34:18  Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!

34:19  Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,

34:20  бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,

34:21  свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“

34:22  Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!

34:23  Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,

34:24  розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

34:25  нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.

34:26  Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!

34:27  Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“

34:28  А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

Chapter 35

35:2  Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“,

35:3  бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти.

35:4  Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́.

35:5  Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

35:6  Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,

35:7  Твоя справедливість — немов гори Божі, Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи!

35:8  Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил:

35:9  вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів,

35:10  бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло!

35:11  Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!

35:12  Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!

35:13  Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть.

Chapter 36

36:1  Не розпалюйся гнівом свої́мна злочинців, не май за́здрости до беззаконних,

36:2  бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!

36:3  Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!

36:4  Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!

36:5  На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,

36:6  і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.

36:7  Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.

36:8  Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,

36:9  бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!

36:10  А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,

36:11  а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!

36:12  Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,

36:13  та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!

36:14  Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —

36:15  та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!

36:16  Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,

36:17  бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!

36:18  Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,

36:19  за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.

36:20  Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!

36:21  Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,

36:22  бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!

36:23  Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;

36:24  коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.

36:25  Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.

36:26  Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.

36:27  Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!

36:28  Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!

36:29  Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.

36:30  Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,

36:31  Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.

36:32  А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,

36:33  та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.

36:34  Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.

36:35  Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,

36:36  та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!

36:37  Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,

36:38  переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!

36:39  А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,

36:40  і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!

Chapter 37

37:2  Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,

37:3  бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,

37:4  Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,

37:5  бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,

37:6  смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.

37:7  Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,

37:8  бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.

37:9  Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.

37:10  Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.

37:11  Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.

37:12  Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.

37:13  Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!

37:14  А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.

37:15  I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,

37:16  бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!

37:17  Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“

37:18  Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

37:19  бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!

37:20  А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.

37:21  Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.

37:22  Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

37:23  поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!

Chapter 38

38:2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.

38:3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.

38:4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:

38:5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“

38:6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.

38:7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!

38:8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!

38:9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!

38:10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —

38:11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.

38:12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.

38:13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!

38:14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!

Chapter 39

39:2  Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув.

39:3  Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи,

39:4  і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа!

39:5  Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!

39:6  Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.

39:7  Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав.

39:8  Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“.

39:9  Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці.

39:10  Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, —

39:11  справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні.

39:12  Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть,

39:13  бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене.

39:14  Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, —

39:15  нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого!

39:16  Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“

39:17  Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“

39:18  А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!

Chapter 40

40:2  Блаже́нний, хто дбає про вбогого, — в день нещастя Господь порятує його!

40:3  Господь берегти́ме його та його оживля́тиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на пота́лу його ворогам!

40:4  На ложі неду́ги подасть йому сили Госпо́дь, — усе ложе йому перемінить в неду́зі його.

40:5  Я промовив був: „Господи, май же Ти ми́лість до мене, ви́лікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!

40:6  Вороги мої кажуть на мене лихе́: „Коли вмре та загине іме́ння його?“

40:7  А коли хто прихо́дить відві́дати, — мовить марне́: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надві́р, то говорить про те.

40:8  Всі мої вороги між собою шепо́чуться ра́зом на мене, на ме́не лихе́ замишля́ють:

40:9  „Негі́дна річ тисне його, а що́ він поклався — то більше не встане!“

40:10  Навіть при́ятель мій, на якого наді́явся я, що мій хліб споживав, — підняв проти мене п'яту́!

40:11  Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми́, — і я їм відплачу́, —

40:12  із то́го довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурми́ти не буде мій ворог.

40:13  А я — через неви́нність мою Ти підси́лиш мене, і перед обличчям Своїм ти поста́виш навіки мене́!

40:14  Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! Амі́нь і амі́нь!

Chapter 41

41:2  Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

41:3  душа моя спра́гнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду́ й появлю́сь перед Божим лицем?

41:4  Сльоза́ моя стала для мене пожи́вою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

41:5  Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я в многолю́дді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святко́вого на́товпу.

41:6  Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його!

41:7  Мій Боже, душа моя ту́жить в мені, бо я пам'ята́ю про Тебе з країни Йорда́ну й Гермо́ну, із гори із Міц'а́р.

41:8  Приклика́є безо́дня безо́дню на гу́ркіт Твоїх водоспа́дів, усі вали́ Твої й хвилі Твої перейшли́ надо мною.

41:9  Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

41:10  Повім я до Бога: „Ти Скеле моя, чому́ Ти про мене забув? Чого я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?

41:11  Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: „Де твій Бог?“

41:12  Чого, душе моя, ти суму́єш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май надію на Бога, бо я Йому бу́ду ще дя́кувати за спасі́ння Його, мого Бога!

Chapter 42

42:1  Розсуди́ мене, Боже, й справу́йся за справу мою із людьми́ небогобі́йними, визволь мене від люди́ни обмани та кривди!

42:2  Бож Бог Ти моєї тверди́ні, чого́ ж Ти покинув мене? Чого́ я блукаю сумни́й через у́тиск ворожий?

42:3  Пошли Своє світло та правду Свою, — вони мене бу́дуть прова́дити, вони запрова́дять мене до Твоєї святої гори та до місць пробува́ння Твого.

42:4  I нехай я дістанусь до Божого же́ртівннка, до Бога розради п потіхи моєї, — і буду на а́рфі хвали́ти Тебе, Боже, Боже Ти мій!

42:5  Чого, душе́ моя, ти сумуєш, і чого́ ти в мені непоко́їшся? Май наді́ю на Бога, бо я Йому буду ще дя́кувати за спасіння Його, мого Бога!

Chapter 43

43:2  Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:

43:3  Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!

43:4  Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!

43:5  Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:

43:6  Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,

43:7  бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,

43:8  але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!

43:9  Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, Се́ла, —

43:10  та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:

43:11  Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.

43:12  Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,

43:13  Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!

43:14  Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,

43:15  Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.

43:16  Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —

43:17  через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.

43:18  Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,

43:19  не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!

43:20  Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —

43:21  чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?

43:22  Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —

43:23  що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.

43:24  Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!

43:25  Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?

43:26  Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.

43:27  Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!

Chapter 44

44:2  Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця!

44:3  Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе.

44:4  Прив'яжи до стегна́ Свого, Сильний, Свого меча, красу́ Свою́ та вели́чність Свою́,

44:5  і в вели́чності Своїй сідай, та й ве́рхи помчися за справи правди, і ла́гідности та справедливости, — і на́вчить Тебе страшних чинів прави́ця Твоя́!

44:6  Твої стрі́ли наго́стрені, — а від них під Тобою наро́ди попа́дають, — у серце Царськи́х ворогів.

44:7  Престол Твій, о Боже, на вічні віки́, берло правди — берло Царства Твого́.

44:8  Ти полюбив справедливість, а беззако́ння знена́видів, тому́ намасти́в Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.

44:9  Ми́ро, ало́е й кассі́я — всі ша́ти Твої, а з палат із слоно́вої кости — струни Тебе звесели́ли.

44:10  Серед ска́рбів Твоїх — царські до́чки, по правиці Твоїй стала цариця в офі́рському щирому золоті.

44:11  Слухай, до́чко, й побач, і нахили своє ухо, — і забудь свій наро́д і дім батька свого́!

44:12  А Цар буде жадати твоєї краси́, бо Він — твій Госпо́дь, а ти до землі Йому кланяйся.

44:13  А Ти́рська дочка́ прийде з да́ром, будуть благати тебе найбагатші з наро́ду.

44:14  Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом.

44:15  У ша́ти гапто́вані вбрану прова́дять її до Царя, за нею дівча́та, подру́ги її, до Тебе прова́джені.

44:16  Провадять їх з ра́дощами та поті́хою, — у палату царську́ вони ві́йдуть.

44:17  Замість батькі́в Твоїх бу́дуть сини́ Твої, — їх по ці́лій землі Ти поставиш воло́дарями.

44:18  Я буду Ім'я́ Твоє зга́дувати по всіх поколіннях, тому́ то наро́ди по вічні віки Тебе сла́вити будуть!

Chapter 45

45:2  Бог для нас — охоро́на та сила, допомо́га в недолях, що часто трапляються,

45:3  тому́ не лякаємось ми, як трясе́ться земля, і коли го́ри зсува́ються в серце морі́в!

45:4  Шумлять і киплять Його во́ди, через ве́лич Його тремтя́ть го́ри. Се́ла.

45:5  Річка, — відно́ги її веселя́ть місто Боже, найсвятіше із місць пробува́ння Всеви́шнього.

45:6  Бог серед нього, — нехай не хитається, Бог поможе йому́, коли ра́нок настане.

45:7  Шуміли наро́ди, хиталися ца́рства, а Він голос подав Свій — і земля розпливла́ся.

45:8  З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів. Се́ла.

45:9  Ідіть, оглядайте Господні діла, — які руйнува́ння вчинив на землі!

45:10  Аж до кра́ю землі припиняє Він ві́йни, ламає Він лука й торо́щить списа, палить огнем колесни́ці!

45:11  „Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесу́сь між наро́дами, піднесу́сь на землі!“

45:12  З нами Господь Савао́т, наша тверди́ня — Бог Яковів! Се́ла.

Chapter 46

46:2  Всі наро́ди, — плещі́ть у долоні, покли́куйте Богові голосом ра́дости,

46:3  грізни́й бо Всевишній Госпо́дь, Цар великий всієї землі!

46:4  Він наро́ди під нас підбиває, а поган — нам під но́ги,

46:5  Він нашу спа́дщину для нас вибирає, вели́чність для Якова, що його полюбив. Се́ла.

46:6  Бог виступає при радісних о́криках, Господь — при голосі ро́га.

46:7  Співайте Богові нашому, співайте, співайте Царе́ві нашому, співайте,

46:8  бо Бог — Цар усієї землі, співайте навча́льний псало́м!

46:9  Бог зацарюва́в над наро́дами, Бог сів на святому Своєму престо́лі!

46:10  Зібрались влади́ки народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити́ на землі, — між ними Він сильно звели́чений!

Chapter 47

47:2  Великий Госпо́дь і просла́влений ве́льми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!

47:3  Препи́шна країна, розра́да всієї землі, — то Сіонська гора, на півні́чних око́лицях, місто Царя можновла́дного!

47:4  Бог у хра́мах Своїх, за твердиню Він зна́ний.

47:5  Бо царі ось зібрались, ішли вони ра́зом,

47:6  але, як побачили, то здивува́лись, полякалися та й розпоро́шились.

47:7  Обгорнув їх там страх, немов біль породі́ллю;

47:8  Ти східнім вітром розбив кораблі ті Тарші́ські.

47:9  Як ми чули, так бачили в місті Господа Савао́та, у місті нашого Бога, — Бог міцно поставить навіки його́! Се́ла.

47:10  Розмишля́ли ми, Боже, про ми́лість Твою серед храму Твого́.

47:11  Як Ім'я́ Твоє, Боже, так слава Твоя — аж по кі́нці землі, справедли́вости повна прави́ця Твоя!

47:12  Нехай весели́ться Сіонська гора, Юдині до́чки хай тішаться через Твої правосу́ддя.

47:13  Оточі́те Сіо́н й обступі́те його́, полічіть його ба́шти,

47:14  зверні́те увагу на ва́ла його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти́ поколі́нню насту́пному,

47:15  бо Цей Бог — то наш Бог на вічні віки́, Він буде прова́дити нас аж до смерти!

Chapter 48

48:2  Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

48:3  і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,

48:4  — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

48:5  нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

48:6  Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

48:7  які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

48:8  Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —

48:9  бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —

48:10  щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!

48:11  Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

48:12  Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

48:13  та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

48:14  Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.

48:15  Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них.

48:16  Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! Се́ла.

48:17  Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її,—

48:18  бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!

48:19  Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —

48:20  вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

48:21  Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!

Chapter 49

49:1  Прорік Бог над богами — Госпо́дь, і землю покликав від схід сонця іаж до захо́ду його.

49:2  Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!

49:3  Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!

49:4  Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:

49:5  „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.

49:6  І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. Се́ла.

49:7  „Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

49:8  Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,

49:9  не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,

49:10  бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,

49:11  Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!

49:12  Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!

49:13  Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?

49:14  Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,

49:15  і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“

49:16  А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?

49:17  Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.

49:18  Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.

49:19  Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.

49:20  Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.

49:21  Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!

49:22  Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!

49:23  Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“

Chapter 50

50:2  коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї

50:3  Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загла́дь беззако́ння мої!

50:4  Обмий мене зо́всім з мого беззако́ння, й очи́сти мене від мого гріха́,

50:5  бо свої беззако́ння я знаю, а мій гріх передо мною пості́йно.

50:6  Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм.

50:7  Отож я в беззако́нні наро́джений, і в гріху́ зачала́ мене мати моя.

50:8  Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені.

50:9  Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу.

50:10  Дай почути мені втіху й радість, — і раді́тимуть кості, що Ти покруши́в.

50:11  Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззако́ння мої позагла́джуй.

50:12  Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́.

50:13  Не відки́нь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.

50:14  Верни мені радість спасі́ння Твого́, і зла́гідним духом підтримай мене.

50:15  Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе.

50:16  Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість!

50:17  Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,

50:18  бо Ти жертви не пра́гнеш, а дам цілопа́лення, — то не любе воно Тобі буде.

50:19  Жертва Бо́гові — зла́маний Дух; серцем зла́маним та упоко́реним Ти не погордуєш, Боже!

50:20  Ущасли́в Своїм благоволі́нням Сіон, збудуй му́ри для Єрусали́му, —

50:21  тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопа́лення та прино́шення, тоді покладуть на Твій ві́втар тельців!

Chapter 51

51:2  як прийшов був ідуме́янин Доеґ та й Саулові був оповів, і до нього сказав: „Давид увійшов до дому Ахіме́леха“.

51:3  Чого хва́лишся злом, о могу́тній? Цілий де́нь Божа милість зо мною.

51:4  Замишляє лукавство язик твій, як та бритва наго́стрена ти, що чиниш обману!

51:5  Ти зло полюбив над добро, а неправду — більш, як правду казати, — Се́ла,

51:6  ти любиш усякі шкідливі слова́, ти язи́ку обманний!

51:7  Отож, Бог зруйнує наза́вжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Се́ла.

51:8  І побачать це пра́ведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:

51:9  „Ось муж, що Бога не чинить своєю тверди́нею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого“.

51:10  А я — як зелена оли́вка у Божому домі, наді́юсь на Божую милість на вічні віки́!

51:11  Буду сла́вити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про йме́ння Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

Chapter 52

52:2  Безумний говорить у серці своїм: „Нема Бога“! Зіпсу́лись вони, і несправедливість обри́дливу чинять, нема доброчи́нця!

52:3  Бог зо́рить із неба на лю́дських синів, щоб поба́чити, чи є там розумний, що Бога шукає.

52:4  Усі повідступа́ли, разом стали оги́дними, нема доброчи́нця, нема ні одно́го!

52:5  Чи ж не розуміють оті, хто беззако́ння вчиняє, що мій люд поїдають? Вони спожива́ють хліб Божий, та не кличуть Його!

52:6  Тоді настраши́лися стра́хом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, — ти їх посоро́мив, бо ними пого́рдував Бог!

52:7  Аби то Він дав із Сіону спасі́ння Ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утіша́тися буде Ізра́їль!

Chapter 53

53:2  як зіфе́яни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!“

53:3  Спаси мене, Боже, Іме́нням Своїм, і міццю Своєю мене оправда́й!

53:4  Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,

53:5  бо чужи́нці повстали на мене, розбиша́ки ж шукають моєї душі, — вони Бога не ставили перед собою. Се́ла.

53:6  Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.

53:7  Хай пове́рнеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою ви́нищи їх.

53:8  В доброві́льному да́рі я жертву Тобі принесу́, Ім'я́ Твоє, Господи, сла́вити буду, що добре воно,

53:9  бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу зане́пад моїх ворогів!

Chapter 54

54:2  Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!

54:3  Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —

54:4  від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.

54:5  Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,

54:6  страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.

54:7  І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“

54:8  Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.

54:9  Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.

54:10  Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—

54:11  вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,

54:12  нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,

54:13  бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —

54:14  але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,

54:15  з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.

54:16  Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!

54:17  Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:

54:18  уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!

54:19  У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!

54:20  Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —

54:21  во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,

54:22  його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!

54:23  Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!

54:24  А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!

Chapter 55

55:2  Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!

55:3  Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!

55:4  Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —

55:5  я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?

55:6  Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:

55:7  слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,

55:8  так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

55:9  Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?

55:10  Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

55:11  і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!

55:12  На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

55:13  На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

55:14  Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Chapter 56

56:2  Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні́ Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!

56:3  Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

56:4  Він пошле з небес — і врятує мене, Він пога́ньбить того, хто чату́є на мене. Се́ла. Бог пошле Свою милість та правду Свою

56:5  на душу мою. Знахо́джуся я серед ле́вів, що лю́дських синів пожирають, їхні зуби — як спис той та стрі́ли, а їхній язик — гострий меч.

56:6  Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, — а слава Твоя над всією землею!

56:7  Вороги пригото́вили па́стку для стіп моїх, душу мою нахи́лили, вони ви́копали вовчу яму для мене, — і попа́дали в неї самі! Се́ла.

56:8  Моє серце зміцни́лося, Боже, зміцни́лося серце моє, — я буду співати та сла́вити Тебе!

56:9  Збудися ж ти, хва́ло моя, пробудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду буди́ти досві́тню зорю́!

56:10  Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед наро́дів, я буду співати Тобі між племе́нами,

56:11  бо Твоє милосердя велике — воно аж до неба, а правда Твоя — аж до хмар!

56:12  Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над всією землею!

Chapter 57

57:2  Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?

57:3  Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

57:4  Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

57:5  їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

57:6  що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!

57:7  Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

57:8  нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,

57:9  бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

57:10  Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

57:11  А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

57:12  І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“

Chapter 58

58:2  Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!

58:3  Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,

58:4  бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!

58:5  Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!

58:6  І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! Се́ла.

58:7  На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,

58:8  й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.

58:9  Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!

58:10  Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!

58:11  Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!

58:12  Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!

58:13  Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!

58:14  У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! Се́ла.

58:15  А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.

58:16  Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.

58:17  А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!

58:18  Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!

Chapter 59

59:2  коли він підпалив був Ара́м двох річо́к і Ара́м Цови́, і коли вернувся Йоав і побив Едо́ма в Соляній долині, дванадцять тисяч.

59:3  Боже, покинув Ти нас, розпоро́шив Ти нас, Ти нагні́вався був, — поверни́ся ж до нас!

59:4  Ти землею затряс, і її розірвав, — уздоров же ула́мки її, бо вона захита́лась!

59:5  Ти вчинив, що наро́д Твій побачив тяжке́, напоїв нас отру́тним вином.

59:6  Ти дав пра́пора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Се́ла.

59:7  Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю правицею допоможи́, й обізви́ся до нас!

59:8  У святині Своїй Бог промовив: „Нехай розвеселю́сь, — розділю́ Я Сихе́м і долину Сукко́тську поміряю!

59:9  Належить Мені Ґілеа́д, Мені Манасі́я, а Єфрем — охоро́на Моїй голові́, Юда — бе́рло Моє.

59:10  Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, филисте́ю, — вигукуй для Мене із радістю!“

59:11  Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто́ до Едо́му мене попрова́дить?

59:12  Хіба́ ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не ви́йдеш вже, Боже?

59:13  Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

59:14  Ми мужність ви́явимо в Бозі, — і Він пото́пче противників наших!

Chapter 60

60:2  Вислухай, Боже, блага́ння моє, почуй же молитву мою, —

60:3  я кли́чу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліва́є! На ске́лю, що вища від мене, мене попрова́дь,

60:4  бо для мене Ти став пристано́вищем, ба́штою сильною супроти ворога!

60:5  Хай я оселю́ся наві́ки в наме́ті Твоїм, в укритті́ Твоїх крил захова́юся, Се́ла,

60:6  бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спа́дщину тим, хто Йме́ння Твого боїться!

60:7  Царе́ві примно́ж дні до днів, продовж ро́ки йому — немов вічні віки́,

60:8  нехай він перед Божим лицем пробува́є навіки, хай милість та правда його стережу́ть!

60:9  Отак буду співати я за́вжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоде́нно обі́ти свої!

Chapter 61

61:2  Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, від Нього спасі́ння моє!

61:3  Тільки Він моя ске́ля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захита́юся дуже!

61:4  Доки бу́дете ви напада́ти на люди́ну? Усі хочете ви розтрощи́ти її, немов мур той похи́лений, мов би парка́н той валю́щий!

61:5  Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! Се́ла.

61:6  Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, бо від Нього надія моя!

61:7  Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь!

61:8  У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі!

61:9  Мій наро́де, — кожного ча́су наді́йтесь на Нього, серце своє перед Ним вилива́йте, Бог для нас — пристано́вище! Се́ла.

61:10  Справді, лю́дські сини́ — як та па́ра, сини́ й вищих му́жів — обма́на: як узяти на вагу́ — вони легші від пари всі ра́зом!

61:11  Не наді́йтесь на у́тиск, і не пишайтесь грабу́нком; як багатство росте, — не приклада́йте свого серця до нього!

61:12  Один раз Бог сказав, а двічі я чув, — що сила — у Бога!

61:13  І в Тебе, о Господи, милість, бо відпла́чуєш кожному згідно з діла́ми його!

Chapter 62

62:2  Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.

62:3  Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —

62:4  ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!

62:5  Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати !

62:6  Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.

62:7  Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:

62:8  що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!

62:9  Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.

62:10  Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,

62:11  нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!

62:12  А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!

Chapter 63

63:2  Вислухай, Боже, мій голос, як ска́ржуся я, від стра́ху ворожого душу мою хорони!

63:3  Заховай мене від потає́много збору злочинців, від крику сваві́льців,

63:4  які нагостри́ли свого язика́, як меча, натягнули стрілу́ свою словом гірки́м,

63:5  щоб таємно стріляти в невинного, — вони нагло стріля́тимуть в нього, і не бу́дуть боятись!

63:6  У злій справі зміцня́ють себе, змовля́ються па́стки таємно розста́вити, кажуть: „Хто бу́де їх бачити?“

63:7  Вони кривди ховають. Загинемо, як за́дум їхній спо́вниться, бо нутро́ чоловіка та серце — глибоке!

63:8  Але́ вчинить Бог, що стріла́ на них стрі́лить, — і на́гло пора́нені будуть,

63:9  і вчинить, що їхній язик допаде́ться до них, — і будуть хита́ти головою усі, хто спогля́не на них!

63:10  І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і ді́ло Його зрозуміють!

63:11  І праведний Господом бу́де раді́ти, і буде вдава́тись до Нього, і бу́дуть похва́лені всі простосе́рді!

Chapter 64

64:1  Уся земле, — покли́куйте Богові:

64:2  Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі́ має ві́дданий бути обі́т!

64:3  Ти, що моли́тви вислу́хуєш, всяке тіло до Тебе прихо́дить!

64:4  Справи грішні зробились сильніші від нас, — Ти наші гріхи пробача́єш!

64:5  Блаженний, кого вибираєш Ти та наближа́єш, — в осе́лях Твоїх спочива́ти той буде! наси́тимось ми добром дому Твого́, найсвятішим із храму Твого́!

64:6  Грізні ре́чі Ти відповіда́єш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кі́нців землі та су́щих далеко на морі,

64:7  що гори ставиш Своєю силою, підпере́заний міццю,

64:8  що втихоми́рюєш гу́ркіт морів, їхніх хвиль та га́лас наро́дів.

64:9  І будуть боятись озна́к Твоїх ме́шканці кі́нців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід пора́нку й де вечір.

64:10  Ти відві́дуєш землю та по́їш її, Ти збагачуєш щедро її, — по́вний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, — бо Ти так пригото́вив її!

64:11  Ти ріллю її наси́чуєш во́гкістю, вирі́внюєш гру́ддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш росли́нність її!

64:12  Ти добром Своїм рік вкороно́вуєш, і стежки́ Твої кра́плями то́вщу течу́ть!

64:13  Пасови́ська пустині сплива́ються кра́плями, і радістю підпереза́лись узгі́р'я!

64:14  Луги́ зодягнулись ота́рами, а долини покрилися збіжжям, — гука́ють вони та співають!

Chapter 65

65:1  Уся зе́мле, покли́куйте Богові,

65:2  виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!

65:3  Скажіть Богу: „Які Твої вчинки грізні́! Через силу велику Твою — Твої вороги піддаду́ться Тобі,

65:4  вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє!“ Се́ла.

65:5  Ідіть і погляньте на Божі діла́, — Він грізни́й у діла́х проти лю́дських сині́в!

65:6  Він на суході́л змінив море, — й перехо́дили рі́чку ногою, — там раділи ми в Ньому!

65:7  Він царю́є навіки Своєю могу́тністю, очі Його між наро́дами зо́рять, — нехай не несуться відсту́пники! Се́ла.

65:8  Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголо́шуйте,

65:9  що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткну́тись,

65:10  бо Ти, Боже, нас випробо́вував, Ти нас перетопи́в, як срібло́ перето́плюється.

65:11  Ти нас до в'язни́ці впровадив, Ти пута поклав нам на сте́гна,

65:12  Ти їздити дав був люди́ні по го́ловах наших, ми ввійшли до огню́ й до води, — але на широкі місця Ти нас вивів!

65:13  Увійду́ я до дому Твого́ з цілопа́леннями, обі́ти свої Тобі ви́плачу ті,

65:14  що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісно́ті моїй!

65:15  Цілопа́лення ситих тельці́в піднесу́ Тобі з димом кади́льним бара́нячим, приготу́ю биків із козла́ми. Се́ла.

65:16  Ідіть, і послухайте, всі богобі́йні, а я розкажу́, що́ Він учинив для моєї душі:

65:17  До Нього я кли́кав уста́ми своїми, і хва́ли Йому — під моїм язико́м!

65:18  Коли б беззако́ння я бачив у серці своїм, то Госпо́дь не почув би мене,

65:19  але́ Бог почув, — і вислухав голос моєї молитви!

65:20  Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого́ милосердя від мене!

Chapter 66

66:2  Нехай Бог помилує нас, і хай поблагосло́вить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Се́ла,

66:3  щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред наро́дів усіх — спасі́ння Твоє!

66:4  Хай Тебе вихваля́ють наро́ди, о Боже, хай сла́влять Тебе всі наро́ди!

66:5  Нехай веселя́ться й співають племе́на, бо Ти правдою су́диш наро́ди й племе́на ведеш на землі! Се́ла.

66:6  Хай Тебе вихваля́ють наро́ди, о Боже, хай сла́влять Тебе всі наро́ди!

66:7  Земля врожай свій дала́, — Бог поблагослови́в нас, наш Бог!

66:8  Нехай благословля́є нас Бог, і всі кі́нці землі хай бояться Його!

Chapter 67

67:2  Нехай воскре́сне Бог, — і розпоро́шаться вороги́ Його, і нехай від лиця Його повтіка́ють Його ненави́сники!

67:3  Як дим розвіва́ється, так їх розві́й, як то́питься віск від огню́, отак несправедли́ві заги́нуть перед Божим лице́м!

67:4  А пра́ведні будуть раді́ти, і будуть ті́шитися перед Богом, і весели́тися в радості будуть!

67:5  Співайте Богові, виспівуйте Йме́нню Його, рівняйте дорогу Тому́, Хто їде на хмарах, — Господь Йому Йме́ння, — та перед Ним веселі́ться!

67:6  Си́ротам батько й вдови́цям суддя́, — то Бог у святому мешка́нні Своїм!

67:7  Бог самі́тних уводить до дому, витягує в'я́знів з кайда́нів, — тільки відсту́пники ме́шкати будуть у спа́леній сонцем землі!

67:8  Боже, коли перед наро́дом Своїм Ти вихо́див, коли йшов Ти пустинею, — Се́ла,

67:9  то трясла́ся земля, також ка́пало небо було перед Богом, Сіна́й затремті́в перед Богом, Богом Ізраїля!

67:10  Дощ добродійний спускаєш Ти кра́плями, Боже, на спа́док Свій перему́чений — міцно поставив його́.

67:11  У ньому сиділо Твоє многолю́ддя, у Своїй доброті́ все готуєш Ти бідному, Боже!

67:12  Господь дає слово; прові́сниць велика много́та:

67:13  „Царі військ утікають, утікають, па́ні ж до́му розділює здо́бич“.

67:14  Коли ви спочиваєте між обійстя́ми — то кри́ла голубки покриті сріблом, а пе́ра її — зеленка́вістю золота.

67:15  Коли Всемогу́тній царів розпоро́шував в Кра́ї, то сніг Ти спускав на Цалмо́ні.

67:16  Гора Божа — Баша́нська гора, гора верхогі́р'я — гора та Баша́нська.

67:17  Верхогі́р'я, — чого за́здрісно ди́витеся на ту го́ру, що Бог зажадав на мешка́ння Своє, і Госпо́дь буде ме́шкати там за́вжди?

67:18  Колесни́ць Божих дві десятьти́сячки, тисячі багатокра́тні, — Господь із Сіна́ю прибув до святині.

67:19  Ти піднявся був на висоту́, полоне́них набрав, узяв дари ради люди́ни, — і відсту́пники ме́шкати будуть у Господа Бога також.

67:20  Благословенний Господь, — тягарі́ Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння! Се́ла.

67:21  Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики ви́ходи смерти!

67:22  Але розторо́щить Бог го́лову Своїх ворогів, ма́ківку, вкриту волоссям, того, хто в гріха́х своїх ходить!

67:23  Промовив Господь: „Я спрова́джу з Баша́ну тебе́, з глибин моря спрова́джу,

67:24  щоб ти но́гу свою мив у кро́ві, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!“

67:25  Похо́ди Твої, Боже, ба́чено, похо́ди Бога мого у святині мого Царя:

67:26  Попе́реду йшли співаки́, пото́му грачі́, посеред дівчат, що бряжча́ли на бу́бнах:

67:27  „Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!“

67:28  Там Веніями́н молодий, їхній воло́дар, князі Юди, їхні полки́, князі Завуло́на, князі Нефтали́ма.

67:29  Твій Бог наказав тобі силу, — будь силою, Боже, того́, кого нам учинив!

67:30  Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.

67:31  Погрози́ звірині́ в очере́ті, череді волів ра́зом з телятами лю́дськими, понищ тих, хто кава́лками срі́бла ми́лується, розпоро́ш ті наро́ди, що воєн бажають!

67:32  При́йдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.

67:33  Царства землі, — співайте Богові, виспівуйте Господа, — Се́ла,

67:34  що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.

67:35  Ви́знайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його!

67:36  Бог грізни́й у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що наро́дові дає силу й міць, Бог благослове́нний!

Chapter 68

68:2  Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!

68:3  Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!

68:4  Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!

68:5  Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!

68:6  Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!

68:7  Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —

68:8  бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!

68:9  Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,

68:10  бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,

68:11  і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.

68:12  За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:

68:13  про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.

68:14  А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,

68:15  визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!

68:16  Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!

68:17  Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,

68:18  і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,

68:19  наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!

68:20  Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!

68:21  Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!

68:22  І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.

68:23  Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,

68:24  бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!

68:25  Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

68:26  Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!

68:27  Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.

68:28  Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

68:29  нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!

68:30  А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,

68:31  і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!

68:32  І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.

68:33  Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,

68:34  бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!

68:35  Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,

68:36  бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,

68:37  і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!

Chapter 69

69:2  Поква́пся спасти́ мене, Боже, Господи, поспіши́ся ж на поміч мені!

69:3  Нехай посоро́млені будуть, і хай застида́ються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подаду́ться назад, і нехай посоро́млені будуть усі, хто бажає для мене лихо́го!

69:4  Бодай поверну́лися з со́ромом ті, хто говорить на мене: „Ага!.. Ага!“

69:5  Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасі́ння Твоє, і хай за́вжди говорять: „Хай буде великий Господь!“

69:6  А я вбогий та бідний, — поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!

Chapter 70

70:1  До Те́бе вдаюся я. Господи, — хай же не бу́ду повік засоро́млений! —

70:2  ви́зволь мене через правду Свою, і звільни́ мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси́ мене,

70:3  стань для мене за скелю мешка́льну, куди міг би я за́вжди ховатись! Ти наказав рятува́ти мене, бо Ти скеля моя та тверди́ня моя!

70:4  Бо́же мій, визволь мене від руки беззако́нного, від руки́ того, хто кривдить та гно́бить мене,

70:5  Ти бо, Влади́ко, наді́я моя, Господи, Ти охоро́на моя від юна́цького віку мого!

70:6  На Тебе опе́рся я був від наро́дження, від утроби моєї матері — Ти охоро́на моя, в Тобі моя слава постійно!

70:7  Я став багатьо́м, як диво́вище, — та Ти си́льна моя охоро́на!

70:8  Уста́ мої повні Твоєї хвали́, уве́сь день — Твоєї вели́чности!

70:9  Не кидай мене на час ста́рости, коли зме́ншиться сила моя, не лиши Ти мене,

70:10  бо мої вороги проти мене змовля́ються, а ті, що чату́ють на душу мою — нараджа́ються ра́зом,

70:11  гово́рячи: „Бог покинув його, — доганяйте й хапа́йте його, бо нема, хто б його врятува́в!“

70:12  Не відда́люйся, Боже, від мене, Боже мій — поспіши́ся ж на поміч мені!

70:13  Нехай посоро́мляться, хай позника́ють усі, хто нена́видить душу мою, бодай зодягли́ся в нару́гу та в со́ром усі, хто пра́гне для мене лихо́го!

70:14  А я буду постійно наді́ятись, і славу Твою над усе я помно́жу!

70:15  Уста́ мої оповіда́тимуть правду Твою, про спасі́ння Твоє — увесь день, бо числа́ їх не знаю, —

70:16  буду сла́вити вчи́нки великі всевла́дного Господа, згада́ю про правду Твою, єди́но Твою!

70:17  Боже, навчав Ти мене від юна́цтва мого, — і аж дотепе́р я звіщаю про чу́да Твої.

70:18  А Ти, Боже, не кидай мене аж до ста́рости та сивини́, поки я не звіщу́ про раме́но Твоє поколі́нню, і кожному, хто́ тільки при́йде — про чи́ни великі Твої!

70:19  Бо Твоя справедли́вість, о Боже, сягає аж до високо́сти, Боже, що речі великі вчини́в, — хто рівний Тобі?

70:20  Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти ожи́виш мене, і з безо́день землі мене зно́ву Ти ви́тягнеш,

70:21  Ти збі́льшиш величність мою, і знову поті́шиш мене!

70:22  А я буду на а́рфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гу́слами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!

70:23  Нехай співом раді́ють уста́ мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятува́в!

70:24  Шепо́че про правду Твою мій язик ці́лий день, бо посоро́млені, бо пога́ньблені всі, хто шукає лихо́го для мене!

Chapter 71

71:1  Боже, Свої су́ди царе́ві подай, а свою справедливість — для сина царе́вого, —

71:2  хай він правдою судить наро́да Твого, а вбогих Твоїх — справедливістю!

71:3  Нехай гори прино́сять наро́дові мир, а па́гірки — правду.

71:4  Він судитиме вбогих наро́ду, помага́тиме бідним, і ти́снути буде гноби́теля!

71:5  Будуть боятись Тебе, поки сонця, і поки місяця, — з ро́ду до ро́ду!

71:6  Він зі́йде, як дощ на покіс, немов кра́плі, що зро́шують землю!

71:7  Праведний буде цвісти́ в його дні, а спо́кій великий — аж поки світи́тиме місяць, —

71:8  і він запанує від моря до моря, і від Ріки́ аж до кі́нців землі!

71:9  Мешканці пустинь на коліна попа́дають перед обличчям його, а його вороги будуть по́рох лиза́ти.

71:10  Царі Тарші́шу та острові́в дадуть да́ри, принесуть царі Ше́ви та Се́ви дару́нки!

71:11  І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі наро́ди,

71:12  бо ви́зволить він бідаря́, що голо́сить, та вбогого, що немає собі допомоги!

71:13  Він змилується над убогим та бідним, і спасе́ душу бідних,

71:14  від кривди й наси́лля врятує їхню душу, їхня кров дорога́ буде в о́чах його!

71:15  І буде він жити, і дасть йому з золота Ше́ви, і за́вжди молитися буде за нього, буде благословля́ти його кожен день!

71:16  На землі буде збіжжя багато, на гірсько́му верху́ зашумить, як Лива́н, його плід, і наро́д зацвіте по міста́х, як трава на землі!

71:17  Хай ім'я́ його бу́де навіки, хай росте, поки сонця, найме́ння його, нехай благословля́ються ним, — будуть хвали́ти його всі наро́ди!

71:18  Благословен Госпо́дь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чу́да вчиня́є,

71:19  і благослове́нне навіки Ім'я́ Його слави, і хай Його слава всю землю напо́внить! Амі́нь і амі́нь!

71:20  Скінчи́лись молитви Давида, сина Єссе́я.

Chapter 72

72:1  Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!

72:2  А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,

72:3  бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —

72:4  бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

72:5  на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.

72:6  Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,

72:7  вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,

72:8  сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:

72:9  свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!

72:10  Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду

72:11  та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,

72:12  як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“

72:13  Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,

72:14  і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.

72:15  Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.

72:16  І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,

72:17  аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:

72:18  направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!

72:19  Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!

72:20  Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!

72:21  Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,

72:22  а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!

72:23  Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,

72:24  Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!

72:25  Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!

72:26  Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,

72:27  бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!

72:28  А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!

Chapter 73

73:1  На́що, Боже, наза́вжди Ти нас опусти́в, чогорозпали́вся Твій гнів на отару Твого пасови́ська?

73:2  Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —

73:3  підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!

73:4  Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —

73:5  виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.

73:6  А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,

73:7  Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.

73:8  Сказали вони в своїм серці : „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...

73:9  Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

73:10  Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?

73:11  Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!

73:12  А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!

73:13  Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,

73:14  Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,

73:15  Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!

73:16  Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

73:17  всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!

73:18  Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“

73:19  Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!

73:20  Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!

73:21  Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!

73:22  Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!

73:23  Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!

Chapter 74

74:2  Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке́ Твоє Ймення! Оповідають про чу́да Твої.

74:3  „Коли при́йде година озна́чена, то Я буду суди́ти справедливо.

74:4  Розтопи́лась земля, і всі її ме́шканці, та стовпи́ її змі́цнюю Я. Се́ла.

74:5  Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви ро́га!

74:6  Не підійма́йте ви рога свого́ догори́, не говоріть твердоши́йно,

74:7  бо не від сходу, і не від за́ходу, і не від пусти́ні наді́йде пови́щення,

74:8  але́ судить Бог: того Він пони́жує, а того повищує, —

74:9  бо чаша в Господній руці, а шумли́ве вино повне мі́шаного, — і наливає Він з нього, усі ж безза́конні землі виссуть та вип'ють лиш дрі́жджі її!

74:10  А я буду звіща́ти навіки, співатиму Богові Якова,

74:11  відрубаю всі ро́ги безбожних, — роги праведного піднесу́ться!

Chapter 75

75:2  Бог знаний у Юді, Його Йме́ння велике в Ізраїлі!

75:3  У Сали́мі намет Його, а мешка́ння Його на Сіоні, —

75:4  Він там полама́в стріли лу́ку, щита́ та меча, та війну́! Се́ла.

75:5  Ти осяйни́й, потужніший за го́ри відві́чні.

75:6  Обдерто людей сильносе́рдих, задріма́ли вони своїм сном, — і не знайшли своїх рук усі мужі військо́ві.

75:7  Від сварі́ння Твого́, Боже Яковів, оглу́шується колесни́ця та кінь:

75:8  Ти — Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть ча́су гніву Твого?

75:9  Як звіщаєш Ти суд із небе́с, то боїться й стиха́є земля,

75:10  як встає Бог на суд, щоб спасти́ всіх покі́рних землі! Се́ла.

75:11  Бо й гнів лю́дський Тебе вихваля́є, решту ж гніву Ти по́ясом в'я́жеш.

75:12  Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточа́є, хай прино́сять дарунка Грізно́му:

75:13  Він духа вельмож впокоря́є, страшни́й Він для зе́мних царів!

Chapter 76

76:2  Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!

76:3  В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:

76:4  згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.

76:5  Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.

76:6  Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,

76:7  свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:

76:8  Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?

76:9  Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?

76:10  Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.

76:11  І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.

76:12  Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,

76:13  і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!

76:14  Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?

76:15  Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,

76:16  Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.

76:17  Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.

76:18  Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.

76:19  Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!

76:20  Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.

76:21  Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.

Chapter 77

77:1  Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —

77:2  нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

77:3  Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

77:4  того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

77:5  Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

77:6  щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.

77:7  І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

77:8  І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

77:9  Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:

77:10  вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,

77:11  і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.

77:12  Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:

77:13  Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;

77:14  і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;

77:15  на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.

77:16  Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.

77:17  Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

77:18  і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.

77:19  І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

77:20  Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“

77:21  Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

77:22  бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.

77:23  А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,

77:24  і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:

77:25  Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!

77:26  Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —

77:27  і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,

77:28  і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.

77:29  І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!

77:30  Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,

77:31  а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.

77:32  Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,

77:33  — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.

77:34  Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,

77:35  і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.

77:36  І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,

77:37  бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.

77:38  Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,

77:39  і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!

77:40  Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!

77:41  І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —

77:42  вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,

77:43  як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,

77:44  і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.

77:45  Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.

77:46  А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.

77:47  Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.

77:48  І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.

77:49  Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.

77:50  Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.

77:51  І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.

77:52  І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.

77:53  І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.

77:54  І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.

77:55  І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.

77:56  Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,

77:57  і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.

77:58  І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.

77:59  Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,

77:60  і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

77:61  і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.

77:62  І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:

77:63  його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,

77:64  його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.

77:65  Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,

77:66  і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!

77:67  Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,

77:68  а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!

77:69  І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.

77:70  І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,

77:71  від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —

77:72  і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!

Chapter 78

78:1  Боже, погани ввійшли до спа́дку Твого́, занечи́стили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!

78:2  Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й.

78:3  Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників!

78:4  Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць.

78:5  Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь?

78:6  Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть,

78:7  бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили!

78:8  Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли!

78:9  Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́!

78:10  Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів,

78:11  нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних!

78:12  А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи!

78:13  А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!

Chapter 79

79:2  Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися

79:3  перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!

79:4  Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!

79:5  Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?

79:6  Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.

79:7  Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.

79:8  Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!

79:9  Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,

79:10  Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,

79:11  гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,

79:12  аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!

79:13  Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?

79:14  Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!

79:15  Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,

79:16  і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!

79:17  В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —

79:18  нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!

79:19  А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!

79:20  Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!

Chapter 80

80:2  Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,

80:3  заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,

80:4  засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,

80:5  бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!

80:6  На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:

80:7  „Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.

80:8  Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. Се́ла.

80:9  Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:

80:10  нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!

80:11  Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!

80:12  Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —

80:13  і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!

80:14  Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,

80:15  ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!

80:16  Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,

80:17  і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“

Chapter 81

81:1  Бог на Божім зібра́нні стоїть, серед богів Він судить:

81:2  „Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки бу́дете ви підіймати обличчя безбожних? Се́ла.

81:3  Розсуді́те нужде́нного та сироту́, оправдайте убогого та бідаря́,

81:4  порятуйте нужде́нного та бідака́, збережіть з руки несправедливих!“

81:5  Не пізнали та не зрозуміли, у те́мряві ходять вони. Всі основи землі захита́лись.

81:6  Я сказав був: „Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі,

81:7  та однак повмира́єте ви, як люди́на, і попа́даєте, як кожен із вельмо́ж“.

81:8  Устань же, о Боже, та землю суди, бо у вла́ді Твоїй всі наро́ди!

Chapter 82

82:2  Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, —

82:3  бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли!

82:4  Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш!

82:5  Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів,- і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“

82:6  Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, —

82:7  намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни,

82:8  Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру.

82:9  І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. Се́ла.

82:10  Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, —

82:11  при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі!

82:12  Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в,

82:13  що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“!

82:14  Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі!

82:15  Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри,

82:16  так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею!

82:17  Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!

82:18  Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть!

82:19  І нехай вони знають, що Ти, — Твоє Ймення Госпо́дь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!

Chapter 83

83:2  Які любі осе́лі Твої, Господи Савао́те!

83:3  Зату́жена та омліва́є душа моя за подві́р'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живо́го!

83:4  І пташка знахо́дить домі́вку, і кубло́ собі ла́стівка, де кладе пташеня́та свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Ца́рю мій і Боже мій!

83:5  Блаже́нні, хто ме́шкає в домі Твоїм, — вони будуть пові́ки хвали́ти Тебе́! Се́ла.

83:6  Блаже́нна люди́на, що в Тобі має силу свою́, блаженні, що в їхньому серці дороги до Те́бе,

83:7  ті, що через долину Плачу́ перехо́дять, чинять її джерело́м, — і дощ ранній дає благослове́ння!

83:8  Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.

83:9  Господи, Боже Саваоте, — послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Се́ла.

83:10  Щите наш, — поглянь же, о Боже, і придиви́сь до обличчя Свого помаза́нця!

83:11  Ліпший бо день на подві́р'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, — я б вибрав сиді́ти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наме́тах безбожности!

83:12  Бо сонце та щит — Господь, Бог! Господь дає ми́лість та славу, добра не відмовля́є усім, хто в неви́нності хо́дить.

83:13  Господи Савао́те, — блаже́нна люди́на, що на Тебе наді́ється!

Chapter 84

84:2  Ти вподо́бав Собі Свою землю, о Го́споди, долю Якову Ти поверну́в,

84:3  Ти провину наро́ду Свого прости́в, увесь гріх їхній покри́в! Се́ла.

84:4  Ти гнів Свій увесь занеха́в, Ти повстри́мав Свій гнів від палю́чої лю́тости!

84:5  Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасі́ння, а Свій гнів проти нас поторо́щ!

84:6  Чи навіки Ти гні́ватись будеш на нас, і протя́гнеш Свій гнів з роду в рід?

84:7  Отож, Ти ожи́виш нас зно́ву, — і буде радіти наро́д Твій Тобою!

84:8  Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасі́ння Своє,

84:9  нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він „Мир!“ наро́дові Своєму й Своїм святим, і нехай до безу́мства вони не верта́ються!

84:10  Справді, спасі́ння Його близьке́ тим, хто боїться Його, щоб слава Його́ була в нашій землі.

84:11  Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,

84:12  правда з землі вироста́є, а справедливість із небе́с визира́є.

84:13  І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.

84:14  Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кро́ки свої на дорогу поставить.

Chapter 85

85:1  Нахили, Господи, ухо Своє івислухай мене, — бо я бідний та вбогий!

85:2  Бережи мою душу, бо я богобі́йний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе наді́ю кладе́!

85:3  Змилосе́рдься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,

85:4  потіш душу Свого раба, бо до Тебе підно́шу я, Господи, душу мою,

85:5  бо Ти, Господи, добрий і вибачли́вий, і многомилости́вий для всіх, хто кли́че до Тебе!

85:6  Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос блага́ння мого, —

85:7  в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізве́шся до мене!

85:8  Нема, Господи, поміж бога́ми такого, як Ти, і чинів нема, як чи́ни Твої!

85:9  Всі наро́ди, яких Ти створи́в, поприхо́дять і попадають перед лице́м Твоїм, Господи, та Ім'я́ Твоє сла́вити будуть,

85:10  великий бо Ти, та чу́да вчиняєш, Ти — Бог єдиний!

85:11  Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я бу́ду ходити у правді Твоїй, приєдна́й моє серце боятися Йме́ння Твого́!

85:12  Я буду всім серцем своїм вихваля́ти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і сла́вити буду повіки Ім'я́ Твоє,

85:13  велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шео́лу глибокого!

85:14  Боже, злочинці повстали на мене, а на́товп гноби́телів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе.

85:15  А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпели́вий і многомилости́вий, і справедли́вий, —

85:16  зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї неві́льниці!

85:17  Учини мені знака на добре, — і нехай це побачать мої ненави́сники, і хай засоро́млені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звесели́в!

Chapter 86

86:1  Основа його — на го́рах святих,

86:2  Госпо́дь любить брами Сіону понад усі се́лища Яковові.

86:3  Славне розповіда́ють про тебе, місто Боже! Се́ла.

86:4  „Тим, хто знає мене, нагадаю про Ра́гав та про Вавило́н; ось Филисте́я та Тир з Ку́шем кажуть: Отой народився був там“.

86:5  І про Сіон говори́тимуть: „Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його́“!

86:6  Господь буде лічити у книзі наро́дів: „Оцей народився був там“! Се́ла.

86:7  І співають, і грають вони: „У Тобі — всі джере́ла мої!“

Chapter 87

87:2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:

87:3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,

87:4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!

87:5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.

87:6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.

87:7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.

87:8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.

87:9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,

87:10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!

87:11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.

87:12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?

87:13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?

87:14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.

87:15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

87:16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.

87:17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —

87:18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.

87:19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!

Chapter 88

88:2  Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!

88:3  Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.

88:4  „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:

88:5  Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла.

88:6  І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,

88:7  бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?

88:8  Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!

88:9  Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!

88:10  Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.

88:11  Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.

88:12  Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!

88:13  Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.

88:14  Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!

88:15  Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!

88:16  Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

88:17  Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,

88:18  бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,

88:19  бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!

88:20  Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:

88:21  знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,

88:22  щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!

88:23  Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,

88:24  — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!

88:25  Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —

88:26  і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.

88:27  Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“

88:28  Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.

88:29  Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,

88:30  і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!

88:31  Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,

88:32  коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,

88:33  тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!

88:34  А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,

88:35  не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!

88:36  Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:

88:37  повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,

88:38  як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла.

88:39  А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —

88:40  Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,

88:41  всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!

88:42  Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.

88:43  Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,

88:44  і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.

88:45  Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

88:46  скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.

88:47  Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

88:48  Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?

88:49  Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.

88:50  Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

88:51  Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,

88:52  якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!

88:53  Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!

Chapter 89

89:1  Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!

89:2  Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

89:3  Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

89:4  Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

89:5  Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

89:6  уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

89:7  Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

89:8  Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

89:9  Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

89:10  Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

89:11  Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

89:12  Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

89:13  Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

89:14  Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

89:15  Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

89:16  Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

89:17  і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!

Chapter 90

90:1  Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні́ Всемогутнього мешкає,

90:2  той скаже до Господа: „Охоро́но моя та тверди́не моя, Боже мій“, — я наді́юсь на Нього!

90:3  Бо Він тебе вирве з тене́т птахоло́ва, з морови́ці згубно́ї,

90:4  Він перо́м Своїм вкриє тебе, і під кри́льми Його заховаєшся ти! Щит та лук — Його правда.

90:5  Не будеш боятися стра́ху нічно́го, ані стріли, що вдень пролітає,

90:6  ані зарази, що в те́мряві ходить, ані морови́ці, що нищить опі́вдні, —

90:7  впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч право́руч від тебе, до тебе ж не ді́йде!

90:8  Тільки своїми очима поди́вишся, — і заплату безбожним попобачиш,

90:9  бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учини́в за своє пристано́вище!

90:10  Тебе зло не спітка́є, і до наме́ту твого вдар не набли́зиться,

90:11  бо Своїм Ангола́м Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, —

90:12  на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги́!

90:13  На лева й вужа́ ти наступиш, левчука́ й крокодила ти будеш топта́ти!

90:14  „Що бажав він Мене, то його збережу́, зроблю́ його сильним, — бо знає Ім'я́ Моє він;

90:15  як він Мене кли́катиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та просла́влю його,

90:16  і довгістю днів Я наси́чу його, і він бачити буде спасі́ння Моє!“

Chapter 91

91:2  То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній,

91:3  вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою —

91:4  на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах,

91:5  бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю!

91:6  Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої,

91:7  — нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́!

91:8  Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, —

91:9  а Ти, Господи, на висоті повік-віку!

91:10  Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники!

91:11  І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою.

91:12  І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші!

91:13  Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, —

91:14  посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога,

91:15  іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі,

91:16  щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!

Chapter 92

92:1  Царю́є Госпо́дь, — зодягну́вся у ве́лич, зодягнувся Господь, опереза́вся Він силою, — і міцно поставлений все́світ, щоб не захитався!

92:2  Престол Твій поста́влений міцно спрада́вна, від вічности Ти!

92:3  Ріки підне́сли, о Господи, ріки підне́сли свій гу́ркіт, ріки бу́дуть підно́сити шум від уда́ру їхніх хвиль, —

92:4  та над гу́ркіт великих тих вод, над мо́рські потужнії хвилі, — могутні́ший Господь у висоті́!

92:5  Свідо́цтва Твої дуже певні, а дому Твоєму нале́житься святість, о Господи, на довгії дні!

Chapter 93

93:1  Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —

93:2  піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!

93:3  Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?

93:4  Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?

93:5  Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.

93:6  Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т

93:7  та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.

93:8  Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?

93:9  Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?

93:10  Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?

93:11  Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!

93:12  Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,

93:13  щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,

93:14  бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,

93:15  бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!

93:16  Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?

93:17  Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!

93:18  Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!

93:19  Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!

93:20  Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?

93:21  Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.

93:22  І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,

93:23  і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!

Chapter 94

94:1  Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

94:2  хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

94:3  бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

94:4  що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

94:5  що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

94:6  Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

94:7  Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

94:8  „не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

94:9  коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

94:10  Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

94:11  тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“

Chapter 95

95:1  Співайте для Господа пісню нову́, уся зе́мле, — співайте для Господа!

95:2  Співайте для Господа, благословля́йте Ім'я́ Його, з дня на день сповіщайте спасі́ння Його!

95:3  Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усі́ми наро́дами,

95:4  бо великий Господь і просла́влений ве́льми, Він грізни́й понад богів усіх!

95:5  Бо всі боги наро́дів — божки́, а Госпо́дь створив небеса́, —

95:6  перед лицем Його слава та велич, сила й краса — у святині Його!

95:7  Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,

95:8  дайте Господу славу йме́ння Його, жертви прино́сьте і вхо́дьте в подві́р'я Його!

95:9  Додолу впадіть ув оздо́бі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся зе́мле,

95:10  сповістіть між наро́дами: „Царю́є Госпо́дь! Він вселе́нну зміцни́в, щоб не захита́лась, Він бу́де судити людей справедли́во“!

95:11  Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,

95:12  нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дере́ва лісні́, —

95:13  перед Господнім лицем, бо гряде́ Він, бо зе́млю судити гряде́,е́ — Він за справедливістю буде судити вселе́нну, і наро́ди — по правді Своїй!

Chapter 96

96:1  Царю́є Господь: хай радіє земля, нехай веселя́ться числе́нні острови́!

96:2  Хмара та мо́рок круг Нього, справедливість та право — підстава престолу Його.

96:3  Огонь іде перед лицем Його́, і ворогів Його па́лить навко́ло.

96:4  Освітили вселе́нну Його блискави́ці, — те бачить земля та тремти́ть!

96:5  Гори, як віск, розтопи́лися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.

96:6  Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі наро́ди.

96:7  Нехай посоро́млені будуть усі, хто і́долам служить, хто божка́ми вихва́люється! Додо́лу впадіть перед Ним, усі бо́ги!

96:8  Почув і звесели́вся Сіон, і поті́шились Юдині до́чки через Твої при́суди, Господи,

96:9  бо над усією землею Найви́щий Ти, Господи, над бога́ми всіма́ Ти піднесе́ний сильно!

96:10  Хто Господа любить, — нена́видьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той ви́зволить їх із руки несправедли́вих.

96:11  Світло сі́ється для справедливого, а для простосердих — розра́да.

96:12  Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу па́м'ять!

Chapter 97

97:1  Співайте для Господа пісню нову́, бо Він чу́да вчинив! Йому помогла́ прави́ця Його та святе раме́но Його.

97:2  Спасі́ння Своє Господь ви́явив, перед очима наро́дів відкрив Свою правду.

97:3  Пам'ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому Ізра́їля. Бачать всі кі́нці землі те спасі́ння, що чинить наш Бог.

97:4  Уся зе́мле, викли́куйте Господу, покли́куйте радісно, і співайте та грайте!

97:5  Грайте Господе́ві на гу́слах, на гу́слах і піснопі́нням,

97:6  на су́рмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа!

97:7  Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселе́нна й мешка́нці її,

97:8  ріки хай плещуть в долоні, ра́зом радіють хай го́ри

97:9  перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде́: Він за справедливістю буде судити вселе́нну, і народи по правді!

Chapter 98

98:1  Царює Господь, — і наро́ди тремтя́ть, сидить на Херуви́мах, і трясе́ться земля!

98:2  Великий Госпо́дь на Сіоні, і підне́сений Він над усі́ма наро́дами!

98:3  Хай Ім'я́ Твоє сла́влять, — велике й грізне́ воно!

98:4  А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поста́вив, Ти Якову право та правду вчинив!

98:5  Звели́чуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підні́жкові ніг Його, — Він бо Святий!

98:6  Мойсей й Ааро́н — серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть Іме́ння Його. Вони кликали до Господа, — і Він вислухав їх,

98:7  у стовпі хмари до них говорив. Вони зберіга́ли свідо́цтва Його й постано́ви, що Він дав був для них.

98:8  Господи, Боже наш, — Ти вислухо́вував їх, Ти був для них Богом виба́чливим, але мстився за їхні діла́.

98:9  Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоня́йтеся перед горою святою Його, — бо Святий Господь, Бог наш!

Chapter 99

99:1  Уся зе́мле, покли́куйте Господу!

99:2  Служіть Господе́ві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!

99:3  Знайте, що Господь — Бог Він, Він нас учини́в, і Його́ ми, — Його ми народ та отара Його пасови́ська.

99:4  Увійдіть в Його бра́ми з подя́куванням, на подві́р'я Його́ з похвало́ю! Виславляйте Його, Ім'я́ Його благословля́йте,

99:5  бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його — з роду в рід!

Chapter 100

100:1  Я виспі́вувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи,

100:2  придивля́тимуся до доро́ги невинного. Коли при́йдеш до мене? Я буду ходити в неви́нності серця свого́ серед дому мого́,

100:3  не поставлю я перед очи́ма своїми речі нікче́мної, діло відступства нена́виджу, — не приляже до мене воно,

100:4  перекі́рливе серце відхо́дить від мене, лихого не знаю!

100:5  Хто таємно обчо́рнюв бли́жнього свого, — я зни́щу того́, високоо́кого й гордосе́рдого, — його не стерплю́!

100:6  Мої очі — на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто хо́дить дорогою невинного, той буде служити мені.

100:7  Обма́нець не сяде в сере́дині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомо́вець!

100:8  Всіх безбожних землі буду ни́щити кожного ра́нку, щоб з міста Господнього ви́губити всіх злочинців!

Chapter 101

101:2  Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!

101:3  Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!

101:4  Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.

101:5  Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

101:6  Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.

101:7  Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!

101:8  Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.

101:9  Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!

101:10  І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —

101:11  через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.

101:12  Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!

101:13  А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.

101:14  Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,

101:15  бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!

101:16  І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.

101:17  Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.

101:18  До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.

101:19  Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,

101:20  бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,

101:21  щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,

101:22  щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,

101:23  коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.

101:24  Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.

101:25  Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.

101:26  Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —

101:27  позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.

101:28  Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!

101:29  Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“

Chapter 102

102:1  Благослови́, душе́ моя, Господа, і все нутро моє — святе Йме́ння Його́!

102:2  Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі доброді́йства Його́!

102:3  Всі провини Твої Він прощає, всі неду́ги твої вздоровля́є.

102:4  Від могили життя твоє Він визволя́є, Він милістю та милосердям тебе корону́є.

102:5  Він бажа́ння твоє насича́є добром, — відно́виться, мов той орел, твоя ю́ність!

102:6  Господь чинить правду та суд для всіх переслі́дуваних.

102:7  Він дороги Свої об'явив був Мойсе́єві, діла́ Свої — ді́тям Ізра́їлевим.

102:8  Щедрий і милосердний Господь, довготерпели́вий і многомилости́вий.

102:9  Не за́вжди на нас ворогує, і не навіки захо́вує гнів.

102:10  Не за нашими про́гріхами Він пово́диться з нами, і відплачує нам не за прови́нами нашими.

102:11  Бо як ви́соко небо стоїть над землею, — велика така Його милість до тих, хто боїться Його́,

102:12  як далекий від за́ходу схід, так Він віддали́в від нас наші провини!

102:13  Як жалує ба́тько дітей, так Господь пожалі́вся над тими, хто боїться Його,

102:14  бо знає Він ство́рення наше, пам'ятає, що ми — по́рох:

102:15  чоловік — як трава дні його, немов цвіт польови́й — так цвіте він,

102:16  та вітер пере́йде над ним — і немає його, і вже місце його не пізна́є його.

102:17  А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів,

102:18  що Його заповіта доде́ржують, і що пам'ята́ють нака́зи Його, щоб виконувати їх!

102:19  Господь міцно поставив на Небі престо́ла Свого́, а Ца́рство Його над усім володі́є.

102:20  Благослові́ть Господа, Його Анголи́, ве́летні сильні, що вико́нуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!

102:21  Благословіть Господа, усі сили небесні Його́, слу́ги Його, що чините волю Його́!

102:22  Благословіть Господа, всі діла́ Його, на всіх місця́х царюва́ння Його! Благослови, душе моя, Го́спода!

Chapter 103

103:1  Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!

103:2  Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.

103:3  Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!

103:4  Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.

103:5  Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,

103:6  безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —

103:7  від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —

103:8  виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.

103:9  Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.

103:10  Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,

103:11  напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.

103:12  Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.

103:13  Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.

103:14  Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,

103:15  і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.

103:16  Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,

103:17  що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.

103:18  Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.

103:19  і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.

103:20  Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —

103:21  рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.

103:22  Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.

103:23  Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.

103:24  Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!

103:25  Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!

103:26  Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.

103:27  Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.

103:28  Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.

103:29  Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.

103:30  Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.

103:31  Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!

103:32  Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!

103:33  Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!

103:34  Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!

103:35  Неха́й згинуть грі́шні з землі,а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!

Chapter 104

104:1  Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!

104:2  Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!

104:3  Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!

104:4  Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!

104:5  Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,

104:6  ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!

104:7  Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!

104:8  Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,

104:9  що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.

104:10  Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,

104:11  говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!

104:12  Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,

104:13  і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.

104:14  Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:

104:15  „Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“

104:16  І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.

104:17  Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.

104:18  Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,

104:19  аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.

104:20  Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.

104:21  Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,

104:22  щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.

104:23  І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.

104:24  А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.

104:25  Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.

104:26  Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,

104:27  — вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.

104:28  Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.

104:29  Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.

104:30  Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.

104:31  Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.

104:32  Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.

104:33  І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.

104:34  Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —

104:35  усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.

104:36  I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.

104:37  І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.

104:38  Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.

104:39  Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.

104:40  Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.

104:41  Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,

104:42  бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.

104:43  І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,

104:44  І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,

104:45  щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!

Chapter 105

105:1  Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!

105:2  Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?

105:3  Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!

105:4  Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,

105:5  щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!

105:6  Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.

105:7  Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.

105:8  Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

105:9  Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!

105:10  І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—

105:11  і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!

105:12  Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.

105:13  Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,

105:14  і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,

105:15  і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.

105:16  Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.

105:17  Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,

105:18  і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.

105:19  Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —

105:20  і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,

105:21  забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

105:22  у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.

105:23  І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!

105:24  Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,

105:25  і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

105:26  І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,

105:27  і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!

105:28  І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,

105:29  і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!

105:30  І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,

105:31  і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

105:32  І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,

105:33  бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.

105:34  Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —

105:35  і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.

105:36  І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.

105:37  І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,

105:38  — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,

105:39  і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.

105:40  І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

105:41  і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,

105:42  і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

105:43  Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

105:44  Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,

105:45  і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

105:46  і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!

105:47  Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!

105:48  Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!

Chapter 106

106:1  „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“

106:2  хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,

106:3  і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!

106:4  Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,

106:5  голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.

106:6  І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!

106:7  І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.

106:8  Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

106:9  бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!

106:10  Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,

106:11  бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.

106:12  Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,

106:13  і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!

106:14  І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.

106:15  Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

106:16  бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!

106:17  Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.

106:18  Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,

106:19  і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —

106:20  Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!

106:21  Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,

106:22  і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!

106:23  Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —

106:24  вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!

106:25  Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,

106:26  до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!

106:27  Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!

106:28  Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!

106:29  Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,

106:30  і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.

106:31  Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!

106:32  Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!

106:33  Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,

106:34  плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.

106:35  Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,

106:36  і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,

106:37  і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!

106:38  І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!

106:39  Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.

106:40  Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,

106:41  а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.

106:42  Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.

106:43  Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!

Chapter 107

107:2  Моє серце зміцни́лося, Боже, — я буду співати та сла́вити ра́зом з своєю хвало́ю!

107:3  Збудися ж ти, а́рфо та ци́тро, — я буду будити досві́тню зорю́!

107:4  Я буду Тебе вихваля́ти, о Господи, серед наро́дів, і буду співати Тобі між племе́нами,

107:5  бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя — аж до хмар!

107:6  Піднеси́ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя — над усією землею!

107:7  Щоб любі Твої були ви́зволені, Своєю прави́цею допоможи́ й обізви́ся до нас!

107:8  У святині Своїй Бог промовив: „Нехай Я звеселю́ся, — розділю́ Я Сихе́м, і долину Сукко́тську помі́ряю.

107:9  Належить Мені Ґілеа́д, і Мені Манасі́я, а Єфре́м — охорона Моєї голови, Юда — бе́рло Моє.

107:10  Моа́в — то мідни́ця Мого миття́, на Едо́м узуття́м Своїм кину, над Филисте́єю буду погу́кувати!“

107:11  Хто мене запрова́дить до міста тверди́нного, хто до Едо́му мене приведе́?

107:12  Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого ві́йська не ви́йдеш вже, Боже?

107:13  Подай же нам поміч на ворога, лю́дська бо поміч — марно́та!

107:14  Ми мужність пока́жемо в Бозі, — і Він пото́пче проти́вників наших!

Chapter 108

108:1  Боже слави моєї, не будь мовчазли́вий,

108:2  бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!

108:3  І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,

108:4  обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,

108:5  вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!

108:6  Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!

108:7  Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

108:8  Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!

108:9  Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!

108:10  І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

108:11  Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!

108:12  Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!

108:13  Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!

108:14  Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

108:15  Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —

108:16  во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!

108:17  Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!

108:18  Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!

108:19  Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!

108:20  Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!

108:21  А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,

108:22  бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!

108:23  Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!

108:24  Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,

108:25  і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.

108:26  Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

108:27  І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!

108:28  Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!

108:29  Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

108:30  Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,

108:31  бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!

Chapter 109

109:1  Промовив Господь Господе́ві моєму: „Сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів за підні́жка ногам Твоїм!“

109:2  Госпо́дь із Сіону пошле бе́рло сили Своєї, — пануй Ти поміж ворога́ми Своїми!

109:3  Наро́д Твій готовий у день військово́го побо́ру Твого, — в оздо́бах святині із ло́ня зірни́ці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.

109:4  Поклявся Господь, — і не буде жаліти: „Ти священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“.

109:5  По прави́ці Твоїй розторо́щить Владика царів у день гніву Свого́,

109:6  Він буде суди́ти між наро́дами, землю ви́повнить тру́пами, розторо́щить Він голову в кра́ї великім.

109:7  Буде пити з струмка́ на дорозі, тому́ то піді́йме Він го́лову!“

Chapter 110

110:1  Буду сла́вити Господа з повного серця, — в колі праведних та на згрома́дженні!

110:2  Великі Господні діла́, — вони пожада́ні для всіх, хто їх любить!

110:3  Його діло — краса́ та вели́чність, а правда Його пробува́є навіки!

110:4  Він па́м'ятку чудам Своїм учинив, — милости́вий та щедрий Госпо́дь!

110:5  Пожи́ву дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає пові́к!

110:6  Силу чи́нів Своїх об'явив Він наро́дові Своє́му, щоб спа́дщину наро́дів їм дати.

110:7  Діла́ рук Його — правда та право, всі нака́зи Його справедли́ві, —

110:8  вони крі́пкі на вічні віки́, вони зро́блені вірністю і правотою!

110:9  Послав Він Своєму наро́дові визво́лення, заповіта Свого поставив наві́ки, святе та грізне́ Його Йме́ння!

110:10  Поча́ток премудрости — страх перед Господом, — добрий розум у тих, хто вико́нує це, Його слава навіки стоїть!

Chapter 111

111:1  Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!

111:2  Буде си́льним насі́ння його на землі, буде поблагосло́влений рід безневи́нних!

111:3  Багатство й достаток у домі його, а правда його пробува́є навіки!

111:4  Світло схо́дить у те́мряві для справедливих, — Він ласка́вий, і милости́вий, і праведний!

111:5  Добрий муж милости́вий та позичає, уде́ржує справи свої справедливістю,

111:6  і наві́ки він не захита́ється, — у вічній па́м'яті праведний бу́де!

111:7  Не боїться він зві́стки лихої, його серце міцне́, наді́ю складає на Господа!

111:8  Умі́цнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворога́ми своїми!

111:9  Він щедро убогим дає, його правда наві́ки стоїть, його ріг підіймається в славі!

111:10  Це бачить безбожний та гні́вається, скрего́че зубами своїми та та́не. Бажа́ння безбожних загине!

Chapter 112

112:1  Хваліте, Господні раби, хваліть Ім'я́ Господа!

112:2  Нехай буде благословенне Господнє Ім'я́ відтепе́р і навіки!

112:3  Від сходу сонця аж до захо́ду його — прославляйте Господнє Ім'я́!

112:4  Господь підіймається над усі наро́ди, Його слава понад небеса́!

112:5  Хто подібний до Господа, нашого Бога, що ме́шкає на висоті́,

112:6  та знижується, щоб побачити те, що на небеса́х і на землі?

112:7  Бідаря́ Він підво́дить із по́роху, зо сміття́ підіймає нужде́нного,

112:8  щоб його посади́ти з вельмо́жними, з вельмо́жними люду Його́!

112:9  Він неплідну в домі садо́вить за радісну матір дітей! Алілуя!

Chapter 113

113:1  Як виходив Ізраїль з Єгипту, від наро́ду чужого дім Яковів, —

113:2  Юда став за святиню Йому, а Ізраїль — Його панува́нням!

113:3  Побачило море все це — і побі́гло, Йорда́н повернувся наза́д!

113:4  Го́ри скака́ли, немов баранці́, а пагі́рки — немов ті ягня́та!

113:5  Що́ тобі, море, що ти втікаєш? Йорда́не, що ти поверну́вся наза́д?

113:6  Чого ска́чете, гори, немов баранці́, а па́гірки — мов ті ягня́та?

113:7  Тремти, зе́мле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,

113:8  що скелю обе́ртає в озеро водне, а кремінь — на водне джере́ло!

113:9  Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своє́му дай славу за милість Твою, за правду Твою!

113:10  Пощо мають казати наро́ди: „Де́ ж то їхній Бог?“

113:11  А Бог наш на небі, — усе, що хотів, учинив

113:12  Їхні божки́ — срібло й золото, ді́ло рук лю́дських:

113:13  вони мають уста́ — й не гово́рять, очі мають вони — і не бачать,

113:14  мають уші — й не чують, мають носа — й без ню́ху,

113:15  мають руки — та не дотика́ються, мають ноги — й не ходять, своїм го́рлом вони не говорять!

113:16  Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто наді́ю на них поклада́є!

113:17  Ізраїлю, — наді́ю складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!

113:18  Ааро́новий доме, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

113:19  Ті, що Господа боїте́ся, — наді́йтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

113:20  Господь пам'ятає про нас, — нехай поблагосло́вить! Нехай поблагосло́вить Ізраїлів дім, нехай поблагосло́вить Він дім Ааро́нів!

113:21  Нехай поблагосло́вить Він тих, хто має до Господа страх, мали́х та великих!

113:22  Нехай вас розмножить Госпо́дь, — вас і ваших діте́й!

113:23  Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!

113:24  Небо, — небо для Господа, а землю віддав синам лю́дським!

113:25  Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовча́ння, —

113:26  а ми благословля́тимемо Господа — відтепе́р й аж навіки! Алілуя!

Chapter 114

114:2  бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кли́катиму в свої дні!

114:3  Болі смерти мене оточи́ли і знайшли мене му́ки шео́лу, нещастя та сму́ток знайшов я!

114:4  А я в Ім'я́ Господа кличу: „О Господи, ви́зволи ж душу мою!“

114:5  Господь милости́вий та справедливий, і наш Бог милосердний!

114:6  Пильнує Господь недосві́дчених, — став я нужде́нний, та Він допомо́же мені!

114:7  Вернися, о душе́ моя, до свого відпочи́нку, бо Госпо́дь робить добре тобі,

114:8  бо від смерти Ти ви́зволив душу мою, від сльози́ — моє око, ногу мою від спотика́ння.

114:9  Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!

Chapter 115

115:10  Я вірив, коли говорив: „Я сильно пригні́чений!“

115:11  Я сказав був у по́спіху: Кожна люди́на говорить неправду!“

115:12  Чим я відплачу́ Господе́ві за всі доброді́йства Його на мені?

115:13  Я чашу спасі́ння прийму́, і прикли́чу Господнє Ім'я́!

115:14  Прися́ги свої Господе́ві я ви́конаю перед усім наро́дом Його́!

115:15  Дорога́ в очах Господа смерть богобі́йних Його!

115:16  О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї неві́льниці, — Ти кайда́ни мої розв'яза́в!

115:17  Я жертву подяки Тобі принесу́, і Господнім Ім'я́м буду кли́кати!

115:18  Прися́ги свої Господе́ві я виконаю перед усім наро́дом Його,

115:19  на подві́р'ях Господнього Дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілу́я!

Chapter 116

116:1  Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі наро́ди,

116:2  бо зміцни́лось Його милосердя над нами, а правда Господня наві́ки! Алілу́я!

Chapter 117

117:1  Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

117:2  Нехай скаже Ізраїль, бо навіки Його милосердя!

117:3  Нехай скаже дім Ааро́нів, бо навіки Його милосердя!

117:4  Нехай скажуть ті, хто бої́ться Господа, бо навіки Його милосердя!

117:5  У тісно́ті я кли́кав до Господа, — і просто́ром озвався до мене Госпо́дь!

117:6  Зо мною Господь — не боюся ніко́го, що зро́бить люди́на мені?

117:7  Господь серед тих, що мені помагають, — і побачу загибіль своїх ненави́сників.

117:8  Краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на люди́ну,

117:9  краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на вельмо́жних!

117:10  Всі наро́ди мене оточи́ли, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!

117:11  Оточи́ли мене й обступили мене, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!

117:12  Оточили мене немов бджо́ли, та погасли вони, як терно́вий огонь, — я бо Господнім Ім'я́м їх понищив!

117:13  Дошкульно попхну́в ти мене на паді́ння, — та Господь спас мене́!

117:14  Господь моя сила та пісня, і став Він спасі́нням мені!

117:15  Голос співу й спасі́ння в наметах між пра́ведників: „Госпо́дня прави́ця виконує чу́да!

117:16  Правиця Господня підно́ситься, прави́ця Господня вико́нує чу́да!“

117:17  Не помру́, але жи́тиму, і буду звіщати про чи́ни Господні!

117:18  Покара́ти мене — покарав був Госпо́дь, та смерти мені не завдав.

117:19  Відчиніте мені брами правди, — я ними ввійду́, буду сла́вити Господа!

117:20  „Це брама Господня, — праведники в неї вхо́дять“.

117:21  Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасі́нням мені!

117:22  Камінь, що його будівни́чі відки́нули, той нарі́жним став каменем, —

117:23  від Господа ста́лося це, і дивне воно в очах наших!

117:24  Це день, що його́ створи́в Господь, — радіймо та тішмося в нім!

117:25  Про́симо, Господи, — спаси! Про́симо, Господи, — пощасти́!

117:26  Благословен, хто гряде́ у Господнє Ім'я́! Благословляємо вас із Господнього дому!

117:27  Господь — Бог, і зася́яв Він нам. Прив'яжі́те святковую жертву шнура́ми аж до нарі́жників же́ртівника!

117:28  Ти мій Бог, і я бу́ду Тебе прославля́ти, мій Боже, я буду Тебе велича́ти!

117:29  Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

Chapter 118

118:1  Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!

118:2  Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,

118:3  і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!

118:4  Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.

118:5  Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —

118:6  не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!

118:7  Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.

118:8  Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!

118:9  Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!

118:10  Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!

118:11  Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.

118:12  Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!

118:13  Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.

118:14  З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.

118:15  Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.

118:16  Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!

118:17  Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!

118:18  Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!

118:19  На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!

118:20  Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.

118:21  Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.

118:22  Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!

118:23  Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,

118:24  і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!

118:25  Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!

118:26  Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!

118:27  Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.

118:28  Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!

118:29  Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!

118:30  Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.

118:31  До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!

118:32  Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.

118:33  Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!

118:34  Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!

118:35  Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.

118:36  Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.

118:37  Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!

118:38  Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.

118:39  Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.

118:40  Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!

118:41  І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,

118:42  і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!

118:43  І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!

118:44  А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!

118:45  І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.

118:46  І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!

118:47  І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,

118:48  і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!

118:49  Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.

118:50  Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.

118:51  Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!

118:52  Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!

118:53  Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!

118:54  Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.

118:55  Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!

118:56  Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.

118:57  Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.

118:58  Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!

118:59  Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.

118:60  Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.

118:61  Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.

118:62  Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.

118:63  Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!

118:64  Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!

118:65  Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.

118:66  Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!

118:67  Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.

118:68  Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!

118:69  Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.

118:70  Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.

118:71  Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!

118:72  Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.

118:73  Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!

118:74  Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!

118:75  Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.

118:76  Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.

118:77  Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.

118:78  Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.

118:79  До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.

118:80  Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!

118:81  Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!

118:82  За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“

118:83  Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.

118:84  Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?

118:85  Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.

118:86  Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!

118:87  Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!

118:88  Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!

118:89  Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.

118:90  З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —

118:91  усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

118:92  Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!

118:93  Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.

118:94  Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!

118:95  Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.

118:96  Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!

118:97  Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!

118:98  Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!

118:99  Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!

118:100  Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!

118:101  Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.

118:102  Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.

118:103  Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!

118:104  Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!

118:105  Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.

118:106  Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.

118:107  Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!

118:108  Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!

118:109  У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.

118:110  Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.

118:111  Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.

118:112  Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.

118:113  Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.

118:114  Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.

118:115  Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!

118:116  За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!

118:117  Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!

118:118  Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.

118:119  Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.

118:120  Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!

118:121  Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.

118:122  Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.

118:123  Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.

118:124  Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!

118:125  Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!

118:126  Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.

118:127  Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.

118:128  Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!

118:129  Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.

118:130  Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.

118:131  Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.

118:132  Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.

118:133  Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.

118:134  Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!

118:135  Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!

118:136  Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.

118:137  Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,

118:138  бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!

118:139  Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.

118:140  Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.

118:141  Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.

118:142  Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.

118:143  Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!

118:144  Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!

118:145  Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!

118:146  Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!

118:147  Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.

118:148  Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.

118:149  Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!

118:150  Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,

118:151  та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!

118:152  Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!

118:153  Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!

118:154  Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!

118:155  Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.

118:156  Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!

118:157  Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!

118:158  Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.

118:159  Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!

118:160  Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.

118:161  Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.

118:162  Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.

118:163  Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!

118:164  Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.

118:165  Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.

118:166  На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.

118:167  Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.

118:168  Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!

118:169  Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!

118:170  Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!

118:171  Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.

118:172  Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.

118:173  Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.

118:174  Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!

118:175  Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!

118:176  Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!

Chapter 119

119:1  Я кликав до Господа в го́рі своїм, — і Він мене ви́слухав, —

119:2  Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!

119:3  Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —

119:4  Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!

119:5  Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!

119:6  Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:

119:7  я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!

Chapter 120

120:1  Свої очі я зво́джу на го́ри, звідки при́йде мені допомо́га, —

120:2  мені допомо́га від Господа, що вчинив небо й зе́млю!

120:3  Він не дасть захита́тись нозі́ твоїй, не здріма́є твій Сто́рож:

120:4  оце не дріма́є й не спить Сторож Ізра́їлів!

120:5  Госпо́дь — то твій Сторож, Госпо́дь — твоя тінь при прави́ці твоїй, —

120:6  удень сонце не вда́рить тебе, ані місяць вночі́!

120:7  Господь стерегти́ме тебе від усякого зла, стерегти́ме Він душу твою, —

120:8  Господь стерегти́ме твій ви́хід та вхід відтепе́р аж наві́ки!

Chapter 121

121:1  Я радів, як каза́ли мені: „Ході́мо до дому Господнього!“

121:2  Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме.

121:3  Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом,

121:4  куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!

121:5  Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового.

121:6  Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“

121:7  Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх!

121:8  Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“

121:9  Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́!

Chapter 122

122:1  Свої о́чі я зво́джу до Тебе, що на небеса́х пробува́єш!

122:2  Ото бо, як очі рабів до руки́ їх панів, як очі неві́льниці — до руки́ її пані, отак наші очі до Го́спода, нашого Бога, аж поки не зми́лується Він над нами!

122:3  Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо пого́рди ми до́сить наси́тились!

122:4  Душа наша наси́тилась до́сить собі: від безпе́чних — нару́ги, від пи́шних — пого́рди!

Chapter 123

123:1  Коли б не Госпо́дь, що був з нами — нехай но Ізраїль пові́сть!

123:3  то нас поковта́ли б живце́м, коли розпали́вся на нас їхній гнів,

123:4  то нас позалива́ла б вода, душу нашу поті́к перейшов би.

123:5  душу нашу тоді перейшла б та бурхли́ва вода!

123:6  Благослове́нний Госпо́дь, що не дав нас на здо́бич для їхніх зубі́в!

123:7  Душа наша, як птах, урятува́лась із сільця́ птахоло́вів, — сільце́ розірва́лось, а ми врятува́лись!

123:8  Наша поміч — ув Імені Господа, що вчинив небо й землю!

Chapter 124

124:1  Ті, хто наді́ю складає на Господа́, вони як Сіо́нська гора́, яка не захита́ється, яка буде стоя́ти пові́к!

124:2  Єрусали́м, — го́ри круг ньо́го, а Госпо́дь круг наро́ду Свого відтепе́р й аж наві́ки!

124:3  Не спочине бо бе́рло нече́стивих на долі пра́ведних, щоб пра́ведні не простягли́ своїх рук до неправди.

124:4  Зроби ж, Господи, до́бре для добрих, та для простосе́рдих!

124:5  Тих же, що збо́чують на свої манівці́, — нехай їх прова́дить Господь разом із беззако́нцями! Мир на Ізра́їля!

Chapter 125

125:2  Як вертався Госпо́дь із поло́ном Сіону, то були́ ми немо́в би у сні. Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“

125:3  Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!

125:4  Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!

125:5  Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:

125:6  все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!

Chapter 126

126:1  Коли дому Госпо́дь не буду́є, даре́мно працюють його будівни́чі при ньому! Коли мі́ста Господь не пильну́є, — даремно сторо́жа чува́є!

126:2  Даре́мно вам ра́но вставати, допі́зна сидіти, їсти хліб загорьо́ваний, — Він і в спанні́ подасть другові Своє́му!

126:3  Діти — спа́дщина Господнє, плід утро́би — нагоро́да!

126:4  Як стрі́ли в руках того ве́летня, так і сини́ молоді́:

126:5  блаженний той муж, що сагайдака́ свого ними напо́внив, — не бу́дуть такі посоро́млені, коли в брамі вони говори́тимуть із ворога́ми!

Chapter 127

127:1  Блаже́н кожен, хто боїться Господа, хто хо́дить путя́ми Його!

127:2  Коли труд своїх рук будеш їсти, — блаже́н ти, і до́бре тобі!

127:3  Твоя жінка в кута́х твого дому — як та виногра́дина плі́дна, твої діти навко́ло твого стола́ — немов саджанці́ ті оли́вкові!

127:4  Оце так буде поблагосло́влений муж, що боїться він Господа!

127:5  Нехай поблагосло́вить тебе Господь із Сіо́ну, — і побачиш добро́ Єрусалиму по всі́ дні свого життя,

127:6  і побачиш ону́ків своїх! Мир на Ізраїля!

Chapter 128

128:1  Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, — нехай но Ізраїль пові́сть!

128:2  Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

128:3  Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

128:4  та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

128:5  Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

128:6  Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

128:7  що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

128:8  і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“

Chapter 129

129:1  З глибини́ я взива́ю до Тебе, о Господи:

129:2  Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́!

129:3  Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко?

129:4  Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе.

129:5  Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю.

129:6  Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́.

129:7  Хай наді́ю складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним,

129:8  і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів!

Chapter 130

130:1  Господи, серце моє не пишни́лось, і очі мої не підно́сились, і я не ганя́всь за реча́ми, що більші й дивніші над мене!

130:2  Таж я втихоми́рював і заспоко́ював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлу́чене, як дити́на відлу́чена в мене душа моя!

130:3  Хай наді́ю складає Ізраїль на Господа відтепе́р аж наві́ки!

Chapter 131

131:1  Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,

131:2  що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:

131:3  „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,

131:4  не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,

131:5  аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!

131:6  Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.

131:7  Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!

131:8  Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!

131:9  Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!

131:10  Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.

131:11  Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!

131:12  Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“

131:13  Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:

131:14  „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —

131:15  пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!

131:16  Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.

131:17  Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —

131:18  ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!

Chapter 132

132:1  Оце яке добре та гарне яке, — щоб жи́ти братам одноку́пно!

132:2  Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його!

132:3  Воно — як хермо́нська роса́, що спадає на го́ри Сіо́ну, бо там наказав Господь благослове́ння, повікві́чне життя!

Chapter 133

133:1  Поблагослові́ть оце Господа, всі раби Господні, що по но́чах у домі Господньому ви стоїте́!

133:2  Ваші руки здіймі́ть до святині, і Господа благослові́ть!

133:3  Нехай поблагосло́вить тебе із Сіону Госпо́дь, що вчини́в небо й землю!

Chapter 134

134:1  Хваліте Господнє Ім'я́, хваліте, Господні раби,

134:2  що стоїте́ в домі Господньому, на подві́р'ях дому нашого Бога!

134:3  Хваліть Господа, — бо добрий Госпо́дь, співайте Іме́нню Його, — бо приємне воно,

134:4  бо вибрав Господь собі Якова, Ізраїля — на власність Свою!

134:5  Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!

134:6  Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на моря́х та по всяких глиби́нах!

134:7  Підіймає Він хмари від кра́ю землі, блискави́ці вчинив для дощу́, випрова́джує вітер з запа́сів Своїх.

134:8  Він позабива́в перворідних Єгипту, від люди́ни аж до скотини.

134:9  Він послав між Єгипет озна́ки та чу́да, — на фараона і на рабів всіх його.

134:10  Він ура́зив багато наро́дів, і поту́жних царів повбива́в:

134:11  Сиго́на, царя аморе́ян, і Оґа, Баша́ну царя, та всіх ханаа́нських царів.

134:12  І Він дав їхню землю спадщиною, на спа́док Ізра́їлеві, Своєму наро́дові.

134:13  Господи, Йме́ння Твоє вікові́чне, Господи, — пам'ять Твоя з роду в рід!

134:14  Бо буде суди́ти Господь Свій наро́д, та змилосе́рдиться Він над Своїми раба́ми.

134:15  Божки лю́дів — то срі́бло та золото, ді́ло рук лю́дських:

134:16  вони мають уста́ — й не говорять, очі мають вони — і не бачать,

134:17  мають уші — й не чують, в їхніх уста́х нема ві́ддиху!

134:18  Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробля́є, усі, хто надію на них покладає!

134:19  Доме Ізраїлів, — благословіть Господа! Ааро́новий доме, — благословіть Господа!

134:20  Доме Леві́їв, — благословіть Господа! Хто боїться Господа, — благословіть Господа!

134:21  Благослове́нний Господь від Сіону, що ме́шкає в Єрусалимі! Алілу́я!

Chapter 135

135:1  Дя́куйте Господу, — добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!

135:2  Дя́куйте Богу богі́в, бо навіки Його милосердя!

135:3  Дя́куйте Влади́ці влади́к, бо навіки Його милосердя!

135:4  Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя!

135:5  Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!

135:6  Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя!

135:7  Хто світи́ла великі вчинив, бо навіки Його милосердя!

135:8  сонце, щоб вдень панува́ло воно, бо навіки Його милосердя!

135:9  місяця й зорі, щоб вони панува́ли вночі, бо навіки Його милосердя!

135:10  Хто Єгипет побив був у їхніх перворі́дних, бо навіки Його милосердя!

135:11  і Ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!

135:12  рукою міцно́ю й раме́ном простя́гненим, бо навіки Його милосердя!

135:13  Хто море Червоне розтя́в на части́ни, бо навіки Його милосердя!

135:14  і серед нього Ізраїля перепрова́див, бо навіки Його милосердя!

135:15  і фараона та ві́йсько його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!

135:16  Хто провадив наро́д Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!

135:17  Хто великих царів повбива́в, бо навіки Його милосердя!

135:18  і поту́жних царів переби́в, бо навіки Його милосердя!

135:19  Сиго́на, царя аморе́ян, бо навіки Його милосердя!

135:20  і О́ґа, Баша́ну царя, бо навіки Його милосердя!

135:21  і Хто землю їхню дав на спа́дщину, бо навіки Його милосердя!

135:22  на спа́док Ізра́їлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!

135:23  Хто про нас пам'ята́в у пони́женні нашім, бо навіки Його милосердя!

135:24  і від ворогів наших ви́зволив нас, бо навіки Його милосердя!

135:25  Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!

135:26  Дя́куйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

Chapter 136

136:1  Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

136:2  На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

136:3  спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

136:4  Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

136:5  Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

136:6  Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!..

136:7  Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

136:8  Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

136:9  Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

Chapter 137

137:1  Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!

137:2  Вклоняюсь до храму святого Твого, і сла́влю Іме́ння Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звели́чив Ти був над усе Своє Йме́ння та слово Своє!

137:3  Удень, як взива́ю, почуєш мене, підбадьо́рюєш силою душу мою!

137:4  Усі зе́мні царі прославля́ть Тебе, Господи, бу́дуть, бо почують вони слово уст Твоїх,

137:5  і бу́дуть співати про Господні доро́ги, бо слава Господня велика,

137:6  бо високий Госпо́дь, — але бачить низько́го, а гордого Він пізнає́ іздале́ка!

137:7  Якщо серед тісно́ти піду́, — Ти ожи́виш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і прави́ця Твоя допоможе мені, —

137:8  для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, — чи́нів Своєї руки не полиш!

Chapter 138

138:1  Господи, — ви́пробував Ти мене та й пізнав,

138:2  Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.

138:3  Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —

138:4  бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!

138:5  Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.

138:6  Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!

138:7  Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?

138:8  Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти!

138:9  Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,

138:10  — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!

138:11  Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,

138:12  то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!

138:13  Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —

138:14  Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!

138:15  І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!

138:16  Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...

138:17  Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число,-

138:18  перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.

138:19  Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

138:20  Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!

138:21  Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:

138:22  повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!

138:23  Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,

138:24  і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!

Chapter 139

139:2  Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника,

139:3  що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють!

139:4  Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла.

139:5  Пильнуй мене, Господи, від рук нечести́вого, бережи мене від наси́льника, що заду́мали сто́пи мої захита́ти»

139:6  Чванли́ві сховали на мене тене́та та шну́ри, розтягли́ свою сі́тку при сте́жці, сільця́ розмістили на ме́не! Се́ла.

139:7  Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій, — почуй же, о Господи, голос блага́ння мого!“

139:8  Господи, Владико мій, сило мого спасі́ння, що в день бо́ю покрив мою го́лову, —

139:9  не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни́ його за́думу! Се́ла.

139:10  Бода́й голови́ не підне́сли всі ті, хто мене оточи́в, бодай зло їхніх уст їх покрило!

139:11  Хай при́сок на них упаде́, нехай кине Він їх до огню́, до прова́лля, щоб не встали вони!

139:12  Злоязи́чна люди́на — щоб міцно́ю вона не була́ на землі, люди́на насильства — бодай лихо спійма́ло її, щоб попхну́ти на поги́біль!

139:13  Я знаю, що зробить Господь правосу́ддя убогому, при́суд правдивий для бідних, —

139:14  тільки праведні дя́кувати будуть Іме́нню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!

Chapter 140

140:1  Господи, кли́чу до Тебе, — поспіши́ся до мене, почуй же мій голос, як кли́чу до Тебе!

140:2  Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!

140:3  Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!

140:4  Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!

140:5  Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.

140:6  Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.

140:7  Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу.

140:8  Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!

140:9  Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!

140:10  Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!

Chapter 141

141:2  Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я блага́ю!

141:3  Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою, про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́,

141:4  коли́ омліва́є мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу́, па́стку для мене сховали!

141:5  Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.

141:6  Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти моє пристано́вище, доля моя у країні живих!“

141:7  Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́, бо зробився я зо́всім нужде́нний! Визволь мене від моїх переслі́дників, бо стали сильніші від мене вони!

141:8  Ви́веди душу мою із в'язни́ці, щоб сла́вити Йме́ння Твоє! Праведні ото́чать мене, як учи́ниш добро надо мною!

Chapter 142

142:1  Господи, вислухай молитву мою, почуй блага́ння моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізви́ся до мене!

142:2  І на суд не вступай із рабом Своїм, — бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедли́вим не буде!

142:3  Бо неприятель переслідує душу мою, то́пче живую мою до землі. Посадив мене в те́мряву, як мерці́в цього світу!

142:4  Омліває мій дух у мені, кам'яні́є в нутрі́ моїм серце моє.

142:5  Я згадую дні старода́вні, над усі́ми Твоїми чинами розду́мую, говорю́ про діла́ Твоїх рук.

142:6  Я ру́ки свої простягаю до Тебе, душа моя пра́гне Тебе, як ́ пересо́хла земля! Се́ла.

142:7  Поспіши́ мене ви́слухати, Господи, — дух мій кінча́ється! Не ховай Ти від мене обличчя Свого́, і нехай я не бу́ду подібний до тих, хто схо́дить до гро́бу!

142:8  Об'яви́ мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе наді́юсь, повідо́м Ти мене про дорогу, якою я маю ходи́ти, бо до Тебе підно́шу я душу свою́!

142:9  Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаю́ся!

142:10  Навчи мене волю чинити Твою́, бо Ти Бог мій, — добрий Дух Твій нехай попрова́дить мене по рі́вній землі!

142:11  Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою ви́веди душу мою від недолі!

142:12  А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і ви́губи всіх, хто нена́видить душу мою, бо я — раб Твій!

Chapter 143

143:1  Благослове́нний Господь, моя ске́ля, що руки мої Він навчає до бо́ю, пальці мої — до війни́!

143:2  Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!

143:3  Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?

143:4  Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!

143:5  Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!

143:6  Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!

143:7  Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,

143:8  що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!

143:9  Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,

143:10  що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!

143:11  Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,

143:12  щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!

143:13  Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!

143:14  Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!

143:15  Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!

Chapter 144

144:1  Я буду Тебе велича́ти, о Боже мій, Ца́рю, і благословля́тиму Ймення Твоє повік-віку!

144:2  Я кожного дня Тебе благословля́тиму, і хвалитиму Йме́ння Твоє повік-віку!

144:3  Великий Господь і просла́влений ве́льми, і недосліди́ме вели́ччя Його!

144:4  Рід ро́дові буде хвалити діла́ Івої, і будуть могу́тність Твою виявляти!

144:5  Про пишну славу вели́ччя Твого, про справи чудо́вні Твої розпові́м!

144:6  Будуть казати про силу грізни́х Твоїх чи́нів, а про ве́лич Твою — розпові́м я про неї.

144:7  Па́м'ять про добрість велику Твою сповіща́тимуть, і будуть співати про правду Твою!

144:8  Ще́дрий і милосердний Господь, довготерпели́вий й многомилости́вий,

144:9  Господь добрий до всіх, а Його милосердя — на всі Його тво́рива!

144:10  Тебе, Господи, сла́вити будуть усі Твої тво́рива, а святі Твої Тебе благословля́тимуть,

144:11  про славу Царства Твого звіща́тимуть, про могутність Твою говори́тимуть,

144:12  щоб лю́дським синам об'яви́ти про могутність Його́ та про славу вели́ччя Царства Його́!

144:13  Царство Твоє — царство всіх віків, а вла́да Твоя — по всі роди!

144:14  Господь підпира́є всіх па́даючих, усіх зі́гнутих Він випросто́вує!

144:15  Очі всіх упова́ють на Те́бе, і Ти їм пожи́ву даєш своєча́сно,

144:16  Ти руку Свою відкрива́єш, — і все, що живе, Ти зичли́во году́єш!

144:17  Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милости́вий у всіх Своїх учи́нках,

144:18  Господь близьки́й всім, хто взива́є до Нього, хто правдою кличе Його́!

144:19  Волю тих, хто боїться Його, Він сповня́є, і блага́ння їх чує та їм помагає, —

144:20  Госпо́дь береже́ тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!

144:21  Славу Господню уста́ мої будуть звіща́ти, і благословля́тиме кожне тіло святе Його Ймення на віки вікі́в!

Chapter 145

145:1  Хвали, душе моя, Господа,

145:2  хвалитиму Господа, поки живу́, співатиму Богу моє́му, аж поки існую!

145:3  Не наді́йтесь на князів, на лю́дського сина, бо в ньому спасі́ння нема:

145:4  вийде дух його — і він до своєї землі поверта́ється, — того дня його за́думи гинуть!

145:5  Блаженний, кому́ його поміч — Бог Яковів, що надія його — на Господа, Бога його́,

145:6  що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,

145:7  правосу́ддя вчиняє покри́вдженим, що хліба голодним дає! Госпо́дь в'язнів розв'язує,

145:8  Господь очі сліпим відкриває, Господь випросто́вує зі́гнутих, Господь милує праведних!

145:9  Господь обороняє прихо́дьків, сироту́ та вдови́цю підтримує, а дорогу безбожних викри́влює!

145:10  Хай царю́є навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілу́я!

Chapter 146

146:1  Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!

146:2  Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.

146:3  Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,

146:4  вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.

146:5  Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!

146:6  Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.

146:7  Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:

146:8  Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,

146:9  худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!

146:10  Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —

146:11  Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!

Chapter 147

147:1  Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,

147:2  бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,

147:3  чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,

147:4  посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!

147:5  Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,

147:6  Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?

147:7  Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!

147:8  Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:

147:9  для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!

Chapter 148

148:1  Хвалі́те Господа з небе́с, хваліте Його в висоті́!

148:2  Хваліте Його, всі Його Анголи́, хваліте Його, усі ві́йська Його́:

148:3  Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зо́рі ясні́!

148:4  Хваліте Його, небеса́ із небе́с, та води, що над небеса́ми!

148:5  Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказа́в, — і створились вони,

148:6  Він їх поставив на вічні віки́, дав нака́за, — і не пересту́плять його!

148:7  Хваліть Господа та́кож з землі: риби великі й безо́дні усі,

148:8  огонь та град, сніг та туман, вітер бурхли́вий, що виконує слово Його́,

148:9  го́ри та па́гірки всі, плідне дерево та всі кедри́ни,

148:10  звірина́ й вся худо́ба, все плазу́юче та пта́ство крилате,

148:11  зе́мні царі й всі наро́ди, князі та всі су́дді землі,

148:12  юнаки́ та дівиці, старі ра́зом із ді́тьми, —

148:13  нехай усі хвалять Господнє Ім'я́, бо Його́ тільки Йме́ння звели́чилось, вели́чність Його на землі й небеса́х!

148:14  Він рога народу Своє́му підні́с! Слава всім богобійним Його́, ді́тям Ізра́їлевим, наро́дові, що до Нього близьки́й! Алілуя!

Chapter 149

149:1  Заспівайте для Господа пісню нову́, Йому слава на збо́рах святих!

149:2  Хай Ізраїль радіє Творце́м своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону!

149:3  Нехай славлять Ім'я́ Його та́нцем, нехай виграва́ють для Нього на бу́бні та гу́слах,

149:4  бо знахо́дить Господь уподо́бу в наро́ді Своїм, прикраша́є покірних спасі́нням!

149:5  Хай радіють у славі святі, хай співають на ло́жах своїх,

149:6  просла́влення Бога — на їхніх уста́х, а меч обосі́чний — ув їхніх рука́х,

149:7  щоб чинити між племе́нами по́мсту, між наро́дами — ка́ри,

149:8  щоб їхніх царів пов'язати кайда́нами, а їхніх вельмо́ж — ланцюга́ми,

149:9  щоб між ними чини́ти суд написаний! Він — вели́чність для всіх богобі́йних! Алілу́я!

Chapter 150

150:1  Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могу́тнім Його небозво́ді!

150:2  Хвалі́те Його за чи́ни могутні Його, хваліте Його за могу́тню вели́чність Його́!

150:3  Хваліте Його звуком тру́бним, хваліте Його на арфі та гу́слах!

150:4  Хваліте Його на бу́бні та та́нцем, хваліте Його на стру́нах та флейті!

150:5  Хваліте Його на цимба́лах дзвінки́х, хваліте Його на цимба́лах гучни́х!

150:6  Все, що ди́хає, — хай Господа хва́лить! Алілу́я!

Chapter 151